винятковий

ВИНЯТКОВИЙ – ВИКЛЮЧНИЙ

Винятковий. Який становить виняток із загальних правил; особливий, надзвичайний. Вж. зі сл.: випадок, закон, організатор, результат, розум, талант, урожай, успіх, вага, вимогливість, винахідливість, вправність, гідність, гостинність, дипломатичність, зустріч, людина, можливість, оперативність, особистість, особливість, пам’ять, причина, роль, сила, ситуація, скупість, слабість, стійкість, точність, увага, чесність, значення, явище, здібності, обставини, права, умови. Пох.: винятковість, винятково (дуже, надзвичайно, особливо, не так, як усі: винятково важкі умови, винятково важливий задум).

Виключний. Який поширюється тільки на когось, щось; єдиний. Вж. зі сл.: власність, місце, право, становище, обставини. Пох.: виключність, виключно (лише, тільки): Старшини даром пробують добути з нього те, що він виключно для себе ховає (Б.Лепкий).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. винятковий — ВИНЯТКО́ВИЙ, а, е. 1. Який становить виняток. Взагалі режим у статчастині був вельми тихий і працьовитий, можна сказати, винятковий для буйного трестівського життя (В. Підмогильний); Летить раптом із столиці до губернатора казенна бумага – .. Словник української мови у 20 томах
  2. винятковий — ВИНЯТКО́ВИЙ, а, е. 1. Який становить виняток серед загальних правил. Летить раптом із столиці до губернатора казенна бумага — відшкодувати Лук’янові сину Свиридову Кабашному всі його збитки, понесені із-за стихії... Словник української мови в 11 томах
  3. винятковий — див. феноменальний; хороший Словник синонімів Вусика
  4. винятковий — Винятковий, -а, -е Исключительный. Желех. Словник української мови Грінченка
  5. винятковий — ВЕЛИ́КИЙ (який перевищує інші подібні за ступенем або силою вияву), ЧИМА́ЛИ́Й, НЕМАЛИ́Й, ДУ́ЖИЙ, ЗНАЧНИ́Й, НЕАБИ́ЯКИЙ, ДО́БРИЙ, ВАЖКИ́Й, ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВЕЛЕТЕ́НСЬКИЙ підсил., ПРЕВЕЛИ́КИЙ підсил., МОГУ́ТНІЙ підсил., КОЛОСА́ЛЬНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  6. винятковий — Винятко́вий і вийнятко́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. винятковий — винятко́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  8. винятковий — (який є винятком із ряду) особливий, рідкісний, унікальний, книжн. екстраординарний. Словник синонімів Полюги
  9. винятковий — -а, -е. Який становить виняток серед загальних правил. Виняткова економічна зона — смуга відкритого моря шириною у 200 морських миль, яка межує з територією і в якій лише прибережна держава має право встановлювати особливий правовий режим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. винятковий — Виїмковий; (успіх) безпрецедентний, надзвичайний, феноменальний. Словник синонімів Караванського
  11. винятковий — [виен'атковией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови