1. Літературне слововживання

виняток

Тку. Відхилення від звичайного, загального правила. Те, що було винятком для Гордого, мусить стати законом для всіх (М.Руденко) (неправильно Ці два випадки були виключенням). У словосп.: без винятку – не виключаючи нікого, нічого. – Всіх треба повипускати без винятку (З.Тулуб) (неправильно без виключення); за винятком – крім когось, чогось. Всі, за винятком Бойчука, здивовано дивилися на свого шкіпера (М.Трублаїні) (неправильно за виключенням). Пох.: винятковий, винятковість, винятково (неправильно виключна роль, виключення з правил, виключно посушливе літо).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виняток — ви́няток іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. виняток — Виїмок, р. виїмка, сов. виключення; вийняток. Словник синонімів Караванського
  3. виняток — [вин'аток] -тку, м. (ў) -тку, мн. -ткие, -тк'іў Орфоепічний словник української мови
  4. виняток — -тку, ч. Відхилення від звичайного, від загального правила. Без винятку — не виключаючи нікого, нічого. За винятком кого, чого — виключаючи кого-, що-небудь; крім когось, чогось. Як виняток — крім кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. виняток — ВИ́НЯТОК, тку, ч. Відхилення від звичайного, від загального правила. Винятки, очевидячки, минаємо (М. Коцюбинський); Чому ж її Олег мав бути винятком серед багатьох-багатьох чоловіків, наділених від природи плоттю й кров'ю? (Б. Словник української мови у 20 томах
  6. виняток — ВИ́НЯТОК (відхилення від звичайного, від загального правила), ВИ́ЇМОК заст., ВИ́ЇМКА заст. — У нас (у спецшколі), правда, побачення тільки по вихідних, але для вас зробимо виняток (О. Гончар); Не робив (Степан) ні для кого виїмків.. Всі в нього рівні (А. Словник синонімів української мови
  7. виняток — Ви́йняток і частіш ви́няток, -тку; -нятки, -тків ви́няток і ви́йняток, -тку; -нятки, -тків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. виняток — ВИ́НЯТОК, тку, ч. Відхилення від звичайного, від загального правила. Винятки, очевидячки, минаємо (Коцюб., III, 1956, 239); Земля скрізь потребує роботи, і його бургундська земля не становила винятку, швидше, навпаки — вона вимагала праці подвійної (Ю. Словник української мови в 11 томах
  9. виняток — Ви́няток, -тку м. Исключеніе. Желех. Словник української мови Грінченка