1. Літературне слововживання

вислів

ВИСЛІВ – ВИСЛОВЛЕННЯ – ВИСЛОВЛЮВАННЯ

Вислів, вислову. Сполучення слів, Що виражає закінчену думку; стале словосполучення. Дмитро Іванович [Яворницький] уважно слухав Залізняка, інколи всміхався, перепитував окремі слова та вислови (І.Шаповал); [Ярчук:] Минулого разу на влучні вислови Сергія Михайловича присутні кілька разів сміялися (І.Микитенко).

Висловлення. Дія за знач. висловити, а також висловлені міркування, погляд тощо.

Висловлювання. Дія за знач. висловлювати, висловлюватися, а також висловлені міркування, погляд тощо. Кожна людина має свій, притаманний їй, своєрідний спосіб висловлювання (Ю.Смолич).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вислів — (сполучення слів) вираз, зворот, (у формі речення) фраза. Словник синонімів Полюги
  2. вислів — ви́слів іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. вислів — ВИРАЗ, фраза, <�мовний> зворот, афоризм, крилате слово, ОК. словосполука; (повчальний) сентенція; мн. ВИСЛОВИ, висловлювання, висловлення. Словник синонімів Караванського
  4. вислів — [вис'л'іў] -слову, м. (ў) -слов'і, мн. -словие, -слов'іў Орфоепічний словник української мови
  5. вислів — -лову, ч. Сполучення слів, що виражає закінчену думку або становить певну єдність; фраза, мовний зворот. || Твердження, передане небагатьма виразними словами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. вислів — ВИ́СЛІВ, лову, ч. Сполучення слів, що виражає завершену думку або становить певну єдність; фраза, мовний зворот. Тут один [брат], там другий із них старався якимсь зручним висловом піддержати розмову (І. Словник української мови у 20 томах
  7. вислів — ВИ́СЛІВ (сполучення слів, що виражає закінчену думку або становить певну єдність), ВИ́РАЗ, ЗВОРО́Т, ФРА́ЗА, АФОРИ́ЗМ (узагальнена думка, висловлена стисло); ГНО́МА (віршована). Словник синонімів української мови
  8. вислів — Ви́слів, -лову; -лови, -вів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. вислів — ВИ́СЛІВ, лову, ч. Сполучення слів, що виражає закінчену думку або становить певну єдність; фраза, мовний зворот. Тут один [брат], там другий із них старався якимсь зручним висловом піддержати розмову (Фр. Словник української мови в 11 томах