вмить
ВМИТЬ (УМИТЬ) – В (У) МИТЬ
Вмить (умить), присл. У цю ж хвилину, дуже швидко. І встане велетень з землі, розправить руки грізні і вмить розірве на собі усі дроти залізні (Леся Українка); Бо з грудей моїх недужих Пісня стогоном злетить І в серденьках небайдужих Збудить жаль і горе вмить (Г.Чупринка); Самієв умить, наче підріс, виструнчився і віддав честь енергійним., жестом (О.Гончар).
В (у) мить, ім. з прийм. В мить вибуху Терентій Живиця відчув удар у плече (П.Автомонов); Наглядачі сховались – небезпечно Між: зеків тертися у мить таку (М.Руденко).
Джерело:
Словник-довідник з українського літературного слововживання
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вмить — вмить прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- вмить — <�УМИТЬ> див. ВМАХ. Словник синонімів Караванського
- вмить — (умить), присл. Цієї ж хвилини, дуже швидко. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вмить — ВМИТЬ (УМИ́ТЬ), присл. У цю ж хвилину; дуже швидко, відразу. Їй все здається, що вовки Ось-ось прискачуть на дорогу Та нападуться й на шматки Розірвуть вмить її, небогу (Я. Щоголів); Юхим умить збагнув: так он воно про кого говорив Муха (А. Словник української мови у 20 томах
- вмить — див. раптом; швидко Словник синонімів Вусика
- вмить — ШВИ́ДКО (з великою швидкістю), СТРІ́МКО, СТРІМЛИ́ВО, СКО́РО, ХУ́ТКО, БИ́СТРО, ПРУ́ДКО, ШПА́РКО, ГІ́НКО, МЕРЩІ́Й, СТРІЛО́Ю, ВИ́ХОРЕМ, ВИ́ХОРЦЕ́М, ПОРИ́ВНО підсил., ПОРИ́ВЧАСТО підсил., НЕВПИ́ННО (НЕУПИ́ННО) підсил., ШАЛЕ́НО підсил. Словник синонімів української мови
- вмить — Вмить, ми́ттю, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вмить — ВМИТЬ (УМИ́ТЬ), присл. У цю ж хвилину, дуже швидко. Їй все здається, що вовки Ось-ось прискачуть на дорогу Та попадуться й на шматки Розірвуть вмить її, небогу (Щог., Поезії, 1958, 361); Юхим умить збагнув: так он воно про кого говорив Муха (Головко, II, 1957, 305). Словник української мови в 11 томах