вмить

Значення в інших словниках

1. вмить — вмить прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
2. вмить — ВМИТЬ (УМИТЬ) – В (У) МИТЬ Вмить (умить), присл. У цю ж хвилину, дуже швидко. І встане велетень з землі, розправить руки грізні і вмить розірве на собі усі дроти залізні (Леся Українка)... Літературне слововживання
3. вмить — <�УМИТЬ> див. ВМАХ. Словник синонімів Караванського
4. вмить — (умить), присл. Цієї ж хвилини, дуже швидко. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. вмить — ВМИТЬ (УМИ́ТЬ), присл. У цю ж хвилину; дуже швидко, відразу. Їй все здається, що вовки Ось-ось прискачуть на дорогу Та нападуться й на шматки Розірвуть вмить її, небогу (Я. Щоголів); Юхим умить збагнув: так он воно про кого говорив Муха (А. Словник української мови у 20 томах
6. вмить — ШВИ́ДКО (з великою швидкістю), СТРІ́МКО, СТРІМЛИ́ВО, СКО́РО, ХУ́ТКО, БИ́СТРО, ПРУ́ДКО, ШПА́РКО, ГІ́НКО, МЕРЩІ́Й, СТРІЛО́Ю, ВИ́ХОРЕМ, ВИ́ХОРЦЕ́М, ПОРИ́ВНО підсил., ПОРИ́ВЧАСТО підсил., НЕВПИ́ННО (НЕУПИ́ННО) підсил., ШАЛЕ́НО підсил. Словник синонімів української мови
7. вмить — Вмить, ми́ттю, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. вмить — ВМИТЬ (УМИ́ТЬ), присл. У цю ж хвилину, дуже швидко. Їй все здається, що вовки Ось-ось прискачуть на дорогу Та попадуться й на шматки Розірвуть вмить її, небогу (Щог., Поезії, 1958, 361); Юхим умить збагнув: так он воно про кого говорив Муха (Головко, II, 1957, 305). Словник української мови в 11 томах