востаннє
ВОСТАННЄ – В ОСТАННЄ
Востаннє, присл. В останній раз. Трохим кинув востаннє заготовлені вже до упряжі шлеї і мовчки попрямував до стайні (В.Винниченко); На гілці лист пожовклий Затремтить в конанні І впаде, і тихо ляже, І засне востаннє (О.Олесь); – А тепер питаю вас востаннє, чи хочете оставатися зі мною, чи йти геть? (Б.Лепкий); Десь за Покровськими садками поринає за обрій сонце і востаннє багряно освітлює старі стіни дерев’яної церкви (Б.Антоненко-Давидович).
В останнє, ім. з прийм. – Добре, Грицько, – пообіцяв дід, лаштуючись в останнє чумакування. – Якщо можна буде, неодмінно сповіщу (О.Довженко).
Джерело:
Словник-довідник з українського літературного слововживання
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- востаннє — воста́ннє прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- востаннє — пр., наостаннє, наостанці, наостанку, останній раз, останнім разом. Словник синонімів Караванського
- востаннє — [востан':еи] присл. Орфоепічний словник української мови
- востаннє — присл. Останній раз. Великий тлумачний словник сучасної мови
- востаннє — ВОСТА́ННЄ, присл. Останній раз. [Андрій:] Радили ви багато разів, порадьте ж і востаннє: як мені тепер бути? (М. Кропивницький); Роман востаннє вдарив по запеченому темно-сизому залізяччі і жбурнув молот в куток кузні (М. Словник української мови у 20 томах
- востаннє — ВОСТА́ННЄ (останній раз), НАОСТА́НКУ, НАОСТА́НОК, НАОСТА́НЦІ, НАОСТА́ННЄ рідше, УВОСТА́ННЄ рідше. За день до мого од'їзду я востаннє похапцем передивлявся свої книжки (С. Васильченко); Здригнулися наостанку губи, безпорадно ловлячи повітря (З. Словник синонімів української мови
- востаннє — Воста́ннє, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- востаннє — ВОСТА́ННЄ, присл. Останній раз. [Андрій:] Радили ви багато разів, порадьте ж і востаннє: як мені тепер бути? (Кроп., І, 1958, 492); Роман востаннє вдарив по запеченому темно-сизому залізяччі і жбурнув молот в куток кузні (Стельмах, Хліб.., 1959, 123). Словник української мови в 11 томах