востаннє

ВОСТА́ННЄ, присл. Останній раз.

[Андрій:] Радили ви багато разів, порадьте ж і востаннє: як мені тепер бути? (Кроп., І, 1958, 492);

Роман востаннє вдарив по запеченому темно-сизому залізяччі і жбурнув молот в куток кузні (Стельмах, Хліб.., 1959, 123).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. востаннє — воста́ннє прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. востаннє — ВОСТАННЄ – В ОСТАННЄ Востаннє, присл. В останній раз. Трохим кинув востаннє заготовлені вже до упряжі шлеї і мовчки попрямував до стайні (В.Винниченко); На гілці лист пожовклий Затремтить в конанні І впаде, і тихо ляже, І засне востаннє (О. Літературне слововживання
  3. востаннє — пр., наостаннє, наостанці, наостанку, останній раз, останнім разом. Словник синонімів Караванського
  4. востаннє — [востан':еи] присл. Орфоепічний словник української мови
  5. востаннє — присл. Останній раз. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. востаннє — ВОСТА́ННЄ, присл. Останній раз. [Андрій:] Радили ви багато разів, порадьте ж і востаннє: як мені тепер бути? (М. Кропивницький); Роман востаннє вдарив по запеченому темно-сизому залізяччі і жбурнув молот в куток кузні (М. Словник української мови у 20 томах
  7. востаннє — ВОСТА́ННЄ (останній раз), НАОСТА́НКУ, НАОСТА́НОК, НАОСТА́НЦІ, НАОСТА́ННЄ рідше, УВОСТА́ННЄ рідше. За день до мого од'їзду я востаннє похапцем передивлявся свої книжки (С. Васильченко); Здригнулися наостанку губи, безпорадно ловлячи повітря (З. Словник синонімів української мови
  8. востаннє — Воста́ннє, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)