1. Літературне слововживання

вояк

ВОЯК – ВОЇН – ВОЯКА

Вояк, -а. Той, хто воює з ворогом. Від ночі вояки в спілці з огневою сторожею лили воду на сю купу сіна (І.Франко); Прийшов розказ до війта, щоби доставив одного вояка (казка); І замовкли враз розмови, І спустилися чарки, І з палат, схилившись, вийшли Воєводи й вояки (О.Олесь); Богун з Нечаєм були невтомні. Вони з являлися в найнебезпечніших місцях і своїм прикладом підтримували вояків (О.Соколовський).

Воїн, -а. Те саме, що вояк. Дорожній пил, мости камінні Під ноги воїну лягли (Т.Масенко); Найкращі воїни – це вчорашні робітники (О. Гончар); Цю материнську планету ви, Кров’ю і потом напоєну, Дайте любити поетові, Дайте любити воїну! (М.Руденко).

Вояка, -и, ч. розм. 1. Те саме, що вояк. Бравий виявився він вояка (В.Логвиненко); Козак Мамай – мандрівний запорожець, вояка і гультяй, жартун і філософ (О.Ільченко). 2. Іронічно – поганенький солдат, хлопець, що наслідує воїна; забіяка. – Ех ти, вояко!.. – промовив він. – Запалу й завзяття багато, а сили й розуму мало.. Як же ти воюватимеш? (Л.Смілянський).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вояк — воя́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вояк — Вояка, воїн, боєць, СОЛДАТ, армієць, ж. рубака, з. войовник, войовик, іст. дружинник; (найманий) найманець, (піший) піхотинець, (царський) жм. служба, служака, (хоробрий) лицар, витязь; вояченько; пор. ВІЙСЬКОВИК, СТРІЛЕЦЬ. Словник синонімів Караванського
  3. вояк — -а, ч. Той, хто воює, б'ється з ворогом; боєць, воїн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вояк — ВОЯ́К, а́, ч. 1. Той, хто воює, б'ється з ворогом; боєць, воїн. Іванко вояк хоробрий, не злякається, якщо в дорозі мечем доведеться з лихими людьми розмовляти (А. Хижняк); – Він вояк добрий був – і шаблею, і ратищем, і мушкетом, і луком – усім володів!.. Словник української мови у 20 томах
  5. вояк — див. воїн Словник синонімів Вусика
  6. вояк — ВОЯ́К (військовослужбовець або учасник боїв, воєн), БОЄ́ЦЬ, ВО́ЇН, ВОЯ́КА розм., ВОЯЧИ́СЬКО фам., ВОЯЧНЯ́ збірн. розм., ЗВИТЯ́ЖЕЦЬ уроч., ВИ́ТЯЗЬ поет., ВОЙОВНИ́К заст., ЗБОРО́НЕЦЬ заст., РА́ТНИК заст., РАТОБО́РЕЦЬ заст., РУБА́КА розм. Словник синонімів української мови
  7. вояк — Воя́к, -ка́, -ко́ві, на -ко́ві, воя́че! вояки́, -кі́в, -ка́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. вояк — ВОЯ́К, а́, ч. 1. Той, хто воює, б’ється з ворогом; боєць, воїн. Мітинг кінчився, лунає команда, вояки швидко збігають по дошках у вагони (Гончар, Новели, 1954, 50); Іванко вояк хоробрий, не злякається... Словник української мови в 11 томах
  9. вояк — Вояк, -ка, вояка, -ки м. Воинъ. Так наші славнії вояки там мовчки проливали кров. Котл. Ен. V. 52. Якого тобі ще треба? Чим не вояк? Стор. II. 217. А міщане ходять, все раду радять, що тому вояці за дари дати. н. п. ум. вояченько. Словник української мови Грінченка