1. Словник синонімів української мови

вояк

ВОЯ́К (військовослужбовець або учасник боїв, воєн), БОЄ́ЦЬ, ВО́ЇН, ВОЯ́КА розм., ВОЯЧИ́СЬКО фам., ВОЯЧНЯ́ збірн. розм., ЗВИТЯ́ЖЕЦЬ уроч., ВИ́ТЯЗЬ поет., ВОЙОВНИ́К заст., ЗБОРО́НЕЦЬ заст., РА́ТНИК заст., РАТОБО́РЕЦЬ заст., РУБА́КА розм. (той, хто майстерно володіє холодною зброєю); БОЙОВИ́К (учасник якої-небудь бойової групи, загону). Незліченна сила неслась вояків, Як мак при дорозі, шапки їх біліли, Списи гримотіли, шаблі брязкотіли (М. Костомаров); Северина Наливайка полковник любив любов'ю вояки, що і в ворогові шанує звитяжця (І. Ле); Щасливий воячисько.. дістав повну баклажку води (У. Самчук); — Одного ранку з гуком і ...криком в'їхав у село обоз армії.. На подвір'ї повно воячні (У. Самчук); (Анна:) Під Вишгородом я На лебедів уранці полювала. Аж гульк, дивлюсь, із лісової мли Ватага суне витязів удалих (І. Кочерга); Половці з'їхалися на нараду: поприїжджали старі начальники їх орд, і молоді войовники, і всі богатирі (І. Франко); (Сотник:) Вітаю вас, зборонці України (О. Стороженко); Новгородські ратники; Скоро виїхали (козаки) з гаю, зараз загледіли на узгір'ї наших рубак (П. Куліш). — Пор. солда́т.

СОЛДА́Т (військовик найнижчого звання сухопутних військ), РЯДОВИ́Й, БОЄ́ЦЬ, СТРІЛЕ́ЦЬ заст., СЛУЖИ́ВИЙ заст., МОСКА́ЛЬ заст., СЛУ́ЖБА розм., заст. (перев. у звертанні), РЯДОВИ́К розм. заст., ЖОВНІ́Р діал. Сотня козаків і рота солдатів з двома гарматами замикали похід (З. Тулуб); З тих, які були там рядовими, згодом виростуть командири рот і батальйонів (О. Гончар); — Дивізія в сорок тисяч бійців.. пройшла з боями всю Україну (О. Довженко); — Відвоював своє, служивий (Ю. Збанацький); На селі Зібралася громада радить, Кого голить у москалі (Т. Шевченко); — Тпрукніть, — кажу, — господа служба, може, вони вас послухають (О. Стороженко); — Ой, не треба, дівчинонько, жовніра любити, Бо він мусить цісареві десять літ служити (коломийка). — Пор. вояк.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вояк — воя́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вояк — ВОЯК – ВОЇН – ВОЯКА Вояк, -а. Той, хто воює з ворогом. Від ночі вояки в спілці з огневою сторожею лили воду на сю купу сіна (І.Франко); Прийшов розказ до війта, щоби доставив одного вояка (казка); І замовкли враз розмови, І спустилися чарки, І з палат... Літературне слововживання
  3. вояк — Вояка, воїн, боєць, СОЛДАТ, армієць, ж. рубака, з. войовник, войовик, іст. дружинник; (найманий) найманець, (піший) піхотинець, (царський) жм. служба, служака, (хоробрий) лицар, витязь; вояченько; пор. ВІЙСЬКОВИК, СТРІЛЕЦЬ. Словник синонімів Караванського
  4. вояк — -а, ч. Той, хто воює, б'ється з ворогом; боєць, воїн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вояк — ВОЯ́К, а́, ч. 1. Той, хто воює, б'ється з ворогом; боєць, воїн. Іванко вояк хоробрий, не злякається, якщо в дорозі мечем доведеться з лихими людьми розмовляти (А. Хижняк); – Він вояк добрий був – і шаблею, і ратищем, і мушкетом, і луком – усім володів!.. Словник української мови у 20 томах
  6. вояк — див. воїн Словник синонімів Вусика
  7. вояк — Воя́к, -ка́, -ко́ві, на -ко́ві, воя́че! вояки́, -кі́в, -ка́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. вояк — ВОЯ́К, а́, ч. 1. Той, хто воює, б’ється з ворогом; боєць, воїн. Мітинг кінчився, лунає команда, вояки швидко збігають по дошках у вагони (Гончар, Новели, 1954, 50); Іванко вояк хоробрий, не злякається... Словник української мови в 11 томах
  9. вояк — Вояк, -ка, вояка, -ки м. Воинъ. Так наші славнії вояки там мовчки проливали кров. Котл. Ен. V. 52. Якого тобі ще треба? Чим не вояк? Стор. II. 217. А міщане ходять, все раду радять, що тому вояці за дари дати. н. п. ум. вояченько. Словник української мови Грінченка