впору
ВПОРУ (УПОРУ) – В (У) ПОРУ
Впору (упору), прися. Саме тоді, коли треба, вчасно; зрідка – саме такий, як треба. Так і пізня ярина. До п’ятнадцяти стебел може кущ дати, якщо впору сіяно (К.Гордієнко); [Суховій:] А який холодний вітер подихнув, хоч би і кожуха зодягти, саме б упору було (М. Кропивницький); – Ага, думаю, добре, що прийшла саме впору (М.Лазорський).
В (у) пору, ім. з прийм. Його темні в черепаховій оправі окуляри мати незлюбила одразу, забрала, заховала, не дає користуватися навіть в пору найбільшого блиску повітря (О.Гончар); Збили тільки не в пору колотнечу (Леся Українка).
Джерело:
Словник-довідник з українського літературного слововживання
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- впору — впо́ру прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- впору — <�УПОРУ> пр., вчасно, своєчасно. вчас, саме враз. Словник синонімів Караванського
- впору — (упору), присл. 1》 Якраз тоді, коли треба; вчасно. 2》 рідко. Саме такий, як треба. Великий тлумачний словник сучасної мови
- впору — Вчасно, начас Словник чужослів Павло Штепа
- впору — ВПО́РУ (УПО́РУ), присл. 1. Якраз тоді, коли треба; вчасно. Посієш впору – збереш зерна гору (прислів'я); Ми виправили Тосю 9-го, бо не хотіли, щоб вийшло ніби він через нас не виїхав упору (Леся Українка); Впору сказане добре слово перед боєм... Словник української мови у 20 томах
- впору — ВЧА́СНО (в потрібний момент), СВОЄЧА́СНО, ВПО́РУ (УПО́РУ), ЯКРА́З, СА́МЕ ВРАЗ, СА́МЕ ВЧАС, ДО РЕ́ЧІ. Вогнище пригасає, за ним уже не стежать так пильно, як напочатку, забуваючи і лінуючись вчасно підкидати сухе галуззя (В. Словник синонімів української мови
- впору — Впо́ру, присл. = вча́сно Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- впору — ВПО́РУ (УПО́РУ), присл. 1. Якраз тоді, коли треба; вчасно. Посієш впору — збереш зерна гору (Укр.. присл.., 1955, 371); Але ми виправили Тосю 9-го, бо не хотіли, щоб вийшло ніби він через нас не виїхав упору (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах