впору
ВПО́РУ (УПО́РУ), присл.
1. Якраз тоді, коли треба; вчасно.
Посієш впору — збереш зерна гору (Укр.. присл.., 1955, 371);
Але ми виправили Тосю 9-го, бо не хотіли, щоб вийшло ніби він через нас не виїхав упору (Л. Укр., V, 1956, 125);
Впору сказане, добре слово перед боєм — це той самий дощ, що не скупою сльозою, а багатим життям напував ниву (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 891).
2. рідко. Саме такий, як треба.
— Ти великий на те, щоб тебе вгору підняти або матері на руки взяти, а Морозенкові ти саме впору (Мирний, IV, 1955, 291).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- впору — впо́ру прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- впору — ВПОРУ (УПОРУ) – В (У) ПОРУ Впору (упору), прися. Саме тоді, коли треба, вчасно; зрідка – саме такий, як треба. Так і пізня ярина. До п’ятнадцяти стебел може кущ дати, якщо впору сіяно (К. Літературне слововживання
- впору — <�УПОРУ> пр., вчасно, своєчасно. вчас, саме враз. Словник синонімів Караванського
- впору — (упору), присл. 1》 Якраз тоді, коли треба; вчасно. 2》 рідко. Саме такий, як треба. Великий тлумачний словник сучасної мови
- впору — Вчасно, начас Словник чужослів Павло Штепа
- впору — ВПО́РУ (УПО́РУ), присл. 1. Якраз тоді, коли треба; вчасно. Посієш впору – збереш зерна гору (прислів'я); Ми виправили Тосю 9-го, бо не хотіли, щоб вийшло ніби він через нас не виїхав упору (Леся Українка); Впору сказане добре слово перед боєм... Словник української мови у 20 томах
- впору — ВЧА́СНО (в потрібний момент), СВОЄЧА́СНО, ВПО́РУ (УПО́РУ), ЯКРА́З, СА́МЕ ВРАЗ, СА́МЕ ВЧАС, ДО РЕ́ЧІ. Вогнище пригасає, за ним уже не стежать так пильно, як напочатку, забуваючи і лінуючись вчасно підкидати сухе галуззя (В. Словник синонімів української мови
- впору — Впо́ру, присл. = вча́сно Правописний словник Голоскевича (1929 р.)