втім

ВТІМ (УТІМ) – В (У) ТІМ

Втім (утім), присл., спол. Тим часом; а проте, однак. Всі четверо стояли мовчки й думали. Втім надбіг "окопом" Качковський (Леся Українка); Коло них класна дама – монотонно, як у церкві, розповідає щось нецікаве і нудне. Втім, найнудніша вона сама (Ю.Смолич); В розривах хмар темніє земля, а втім – це давно вже не земля: синіє море, забите кригою (Л.Первомайський).

В (у) тім, займ. з прийм. У тому. В тім дворі-труні якась принада (М.Коцюбинський); Мрію "побаченням, друже, з тобою В тім заповітнім краю (М.Нагнибіда).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. втім — Втім: — аж ось, в цю мить, раптом; проте, однак [III] — в окр. значенні: аж ось, тоді, після того [52] Словник з творів Івана Франка
  2. втім — втім 1 прислівник тим часом незмінювана словникова одиниця втім 2 сполучник проте незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. втім — сп., однак, одначе, проте, але, алеж, тільки, а втім, а проте. Словник синонімів Караванського
  4. втім — (утім). 1》 присл. Тим часом. 2》 спол. Уживається (разом із спол. "а") в значенні, близькому до: а проте, однак. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. втім — ВТІМ (УТІ́М). 1. присл. Тим часом. Втім брама скрипнула, і пси завили, І грубії почулись голоси (І. Франко); Всі четверо стояли мовчки й думали. Втім надбіг .. Качковський (Леся Українка). 2. спол. протиставний. Уживається (разом із спол. Словник української мови у 20 томах
  6. втім — ПРОТЕ́ (незважаючи на щось), ОДНА́К, ОДНА́ЧЕ, ВСЕ Ж (УСЕ́ Ж), ВСЕ́-ТАКИ (УСЕ́-ТАКИ), ВТІМ, А ВТІМ (УТІ́М), ПАК (ПА́КИ) розм., ПРЕ́ЦІНЬ діал. Немає сонця І десь воно, проте, живе і світить: За хмарами пливучими, за снігом, За млою переливною (М. Словник синонімів української мови
  7. втім — Втім, а втім присл. = проте́. А втім, оста́ння ри́са в Петрусе́ві вде́ржалася (Крим.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. втім — ВТІМ (УТІ́М). 1. присл. Тим часом. Втім брама скрипнула, і пси завили, І грубії почулись голоси (Фр., XI, 1952, 261); Всі четверо стояли мовчки й думали. Втім надбіг "окопом" Качковський (Л. Укр., III, 1952, 665). 2. спол. Уживається (разом із спол. Словник української мови в 11 томах