відпрацювати
ВІДПРАЦЮВАТИ – ВІДРОБИТИ
Відпрацювати, -юю, -юєш. 1. Пропрацювати певний час; закінчити, перестати працювати. – Поглянь на свої руки токаря. Тридцять років вони відпрацювали в цеху (О.Донченко); Він відпрацював уже своє і на землі, і під землею (П.Колесник). 2. Перебуваючи тривалий час у роботі, в ужитку, виконуючи певну функцію, стати непридатним, зноситися (про машину, пристрій тощо): мотор відпрацював уже своє. 3. Те саме, що відробити 1. 4. Удосконалити, довести до готовності: відпрацювати апаратуру, відпрацювати статті закону.
Відробити, -облю, -обиш. 1. Виконати певну роботу за щось одержане, позичене; працею віддати борг, штраф. [Варка:] Ти ж казав, що вже нічого не винен йому, що відробив (М.Кропивницький). 2. Те саме, що відпрацювати 1. – Кинь про сили – ти відробив, Хомич, своє (М.Упеник).
Значення в інших словниках
- відпрацювати — відпрацюва́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- відпрацювати — док., пропрацювати; (борг) відробити; (такт) виконати; (рухи) відшліфувати, удосконалити; недок. відпрацьовувати. Словник синонімів Караванського
- відпрацювати — див. відпрацьовувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відпрацювати — ВІДПРАЦЮВА́ТИ див. відпрацьо́вувати. Словник української мови у 20 томах
- відпрацювати — ВІДПРАЦЮВА́ТИ (провести в праці якийсь час, закінчити працювати); ВІДРОБИ́ТИ, ВІДСЛУЖИ́ТИ (пробути якийсь час на службі); ВІДБУ́ТИ (виконати протягом якогось часу певну роботу, повинність, обов'язок)... Словник синонімів української мови
- відпрацювати — ВІДПРАЦЮВА́ТИ див. відпрацьо́вувати. Словник української мови в 11 томах