1. Літературне слововживання

героїчний

ГЕРОЇЧНИЙ – ГЕРОЙСЬКИЙ – ЗВИТЯЖНИЙ

Героїчний. 1. Сповнений героїзму, доблесті; здатний до подвигів; багатий на подвиги тощо: героїчний вчинок, героїчний подвиг, героїчний захисник, героїчний час, героїчні зусилля. 2. В якому розповідається про подвиги героїв: героїчний епос, героїчний літопис, героїчна поема.

Геройський. Те саме, що героїчний 1, але вживається рідше: геройський дід, геройська рота, геройський вчинок, геройський тон.

Звитяжний. Те саме, що героїчний 1. У Любечі і навкруг у землях були брані, що забирали багато сміливих, звитяжних людей (С.Скляренко); Це його полки звитяжні З ворогами бились (М.Шпак).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. героїчний — герої́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. героїчний — [геироуйічнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. героїчний — -а, -е. 1》 Власт. героєві (у 1 знач.); відважний, доблесний. || Який чинить подвиги, здатний до подвигів, героїзму. || Багатий на подвиги, вияви героїзму. 2》 перен. Який потребує дуже великого напруження. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. героїчний — ГЕРОЇ́ЧНИЙ, а, е. 1. Власт. героєві (у 1 знач.); відважний, доблесний. Роман горів як радісна свічка надії й безмежної віри в їхнє велике, героїчне призначення, ради якого можна терпіти все (І. Словник української мови у 20 томах
  5. героїчний — ГЕРОЇ́ЧНИЙ (властивий героєві), ГЕРО́ЙСЬКИЙ, ЗВИТЯ́ЖНИЙ уроч., ДО́БЛЕСНИЙ уроч., ЗВИТЯ́ЖНИЦЬКИЙ уроч. Сотні очей пристрасно стежили за цим героїчним переходом танків по дну чужої річки (О. Гончар); (Семен:) Загинув Андрій. Геройською смертю загинув (З. Словник синонімів української мови
  6. героїчний — Герої́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. героїчний — ГЕРОЇ́ЧНИЙ, а, е. 1. Власт. героєві (у 1 знач.); відважний, доблесний. Ярині йшов п’ятнадцятий рік, саме в такому віці героїчні вчинки п’янять уяву, як добре вино (Панч, III, 1956, 8); // Який чинить подвиги, здатний до подвигів, героїзму. Словник української мови в 11 томах
  8. героїчний — Герої́чний, -а, -е Героическій. Левиц. Пов. 7. Словник української мови Грінченка