героїчний

ГЕРОЇ́ЧНИЙ, а, е.

1. Власт. героєві (у 1 знач.); відважний, доблесний.

Роман горів як радісна свічка надії й безмежної віри в їхнє велике, героїчне призначення, ради якого можна терпіти все (І. Багряний);

Швидка смерть – героїчна, приваблива, а наше життя – сіре, непривабливе, брудне (В. Дрозд);

Ярині йшов п'ятнадцятий рік, саме в такому віці героїчні вчинки п'янять уяву, як добре вино (П. Панч);

// Який чинить подвиги, здатний до подвигів, героїзму.

[Руфін:] Я бачу, що в Римі люди є ще й героїчні, та нащо ж те геройство марне йде! (Леся Українка);

Дійсно, розкішна, золота тут земля, уславлена героїчним народом і красою. Тільки хто не грів руки на пожарищах Поділля, хто не грабував його? (М. Стельмах);

Підносячи руку, то опускаючи її, Мокрицький передавав жестом, голосом, як говорили і діяли героїчні захисники фортеці (Б. Левін);

// Багатий на подвиги, вияви героїзму.

Барб'є малює Францію в добу її героїчного піднесення революційного, коли над країною стояв месідор [месидор], палючий місяць жнив (М. Зеров);

Показував [Ігор] бухти, кораблі, історичні місця часів героїчної оборони міста (В. Кучер);

// У якому розповідається про подвиги героїв.

В тому самому часописі надрукував я в XXIX т. свою замітку про композицію найдавнішої південноруської хроніки, єдиної героїчної поеми, що до нас дійшла, “Слова о полку Игореве” (І. Франко);

З року на рік розвивалися і такі жанри, як героїчний епос (М. Рильський).

2. перен. Який потребує дуже великого напруження.

[Амфіон:] До такого, брате, мурування, як ми оце розпочали, не досить звичайних людських сил .. А тут потрібна сила героїчна (Леся Українка);

Дід робив героїчні зусилля зупинити велосипед (О. Донченко).