гето

невідм., с. У деяких країнах – особливі міські квартали, за межами яких не мають права селитися представники дискримінованих расових чи релігійних груп: єврейські гето, негритянські гето, католицькі гето.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гето — ГЕ́ТО, невідм., с. 1. іст. Ділянки, райони або квартали міста, відведені для примусового поселення груп людей певної раси, нації, релігії і т. ін. Степан Васильович спускається в округлий хаос єврейського гето (М. Словник української мови у 20 томах