1. Літературне слововживання

гуща

ГУЩА – ГУЩАВИНА – ГУЩИНА

Гуща, -і, ор. -ею. 1. Густий відстій у рідині: гуща в олії, чорнильна гуща. 2. Те саме, що гущавина 1: гуща чагаря, лісова гуща. 3. Місце найбільшого скупчення чогось, когось: базарна (ярмаркова) гуща, гуща бою, гуща народу, селянська гуща.

Гущавина. 1. Густий ліс, густі зарості: гущавина бору, гущавина очерету, гущавина лісу, лісова гущавина, гущавина джунглів, гущавина парку, гущавина саду. Ми ввійшли в таку гущавину, в якій я ще до сього часу ніколи не бував (А.Чайковський); Чути було тільки тьохкання соловейка в гущавині верболозу (Д. Мордовець). 2. зрідка. Те саме, що гуща 1.

Гущина. Те саме, що гущавина 1: гущина заростей, гущина лісу, гущина чагарнику, гущина ялиць, лісова гущина.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гуща — (на дні) осад, оденки; (лісу) Р. ГУЩАВИНА; П. скупчення <н. дротів>. Словник синонімів Караванського
  2. гуща — -і, ж. 1》 Густий відстій, осад на дні посудини, що виділяється з рідини. Кавова гуща. 2》 Густий ліс. || чого. Густі зарості чого-небудь. 3》 перен. Місце найбільшого скупчення кого-, чого-небудь. 4》 Тверді інградієнти (компоненти) першої страви. Гуща з борщу або супу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гуща — 1. осад, оденки, джумита, джурджа, див. подонки, фус, преципітат, седимент 2. гушава, гущавина, гущина, гущак, гущики, хаща, хащина, чагар, чагарник, чагарняк, джемори, див. глуш Словник чужослів Павло Штепа
  4. Гуща — Гу́ща іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  5. гуща — див. гущавина; залишок Словник синонімів Вусика
  6. гуща — ГУ́ЩА (густа частина у рідині), ГУЩА́ВИНА, ОДЕ́НКИ, МО́ЛОТ заст. (пивна). Не вважай, що шум збігає, на дні гуща буде (прислів'я); Почав (Микола) насипати з глибокого полумиска (борщ), вигортаючи гущавину (В. Словник синонімів української мови
  7. гуща — Гу́ща, -щі, -щі, -щею; гу́щі, гущ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. гуща — ГУ́ЩА, і, ж. 1. Густий відстій, осад на дні посудини, що виділяється з рідини. Кухарі.. піділляли теплою водою гущу з недоварених горошин (Фр., II, 1950, 265). 2. Густий ліс. Словник української мови в 11 томах
  9. гуща — Гуща, -щі ж. 1) Гуща, подонки, осадокъ. Там тільки на денці.... гуща зосталась. Рудч. Ск. II. 205. 2) Чаща, густое мѣсто. Де ліси і гущі — прорубували просіки. Стор. II. 123. 3) і він у ту гущу. И онъ туда вмѣшался. Г. Барв. 336. Словник української мови Грінченка