гірський

ГІРСЬКИЙ – ГІРНИЧИЙ – ГІРНИЦЬКИЙ – ГОРИСТИЙ

Гірський. Пов’язаний з горами, який знаходиться, водиться або росте в горах. Вж. зі сл.: кряж, масив, схил, хребет, шпиль, місцевість, ущелина, кришталь, порода, вітер, хвороба, край, країна, район, село, селище, пасовисько, дорога, стежка, водоспад, потік, річка, озеро, житель, орел, птах, дуб, трава. У скл. сл.: гірськокліматичний, гірськолижний, гірсько-степовий, гірськострілецький.

Гірничий. Який стосується розробки надр землі – вивчення, видобутку й використання корисних копалин. Вж. зі сл.: інженер, майстер, інститут, школа, справа, спеціальність, комбайн, виробка, механіка, техніка, обладнання, устаткування, виробництво, підприємство, комбінат, фах, промисловість, порода. У скл. сл.: гірничобуровий, гірничодобувний, гірничо-металургійний, гірничорудний, гірничорятувальний.

Гірницький. Який стосується гірника, пов’язаний з ним. Вж. зі сл.: колектив, край, селище, родина, сім’я, вдача, характер.

Гористий. Покритий горами; підвищений: гориста місцевість. За п’ять-шість миль від пароплава з’явився гористий берег (М.Трублаїні).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

гірський — Чим розрізняються слова гірський, гірничий та гірницький? Тим, що передають різні значення. Гірський – прикметник від іменника гора. “Гірський орел нерухомо завис у піднебессі” (Семен Журахович). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
гірський — гі́рський прикметник гірськи́й прикметник Орфографічний словник української мови
гірський — (район) горовий, верховинний, ок. горній, р. гірний; (рельєф) горяний, горовитий, горуватий, сов. гористий. Словник синонімів Караванського
гірський — [г'ірс'кий] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
гірський — Горный — rock, mountain — Gebirgs… — 1) Прикметник до слова "гора". Вкритий горами, пагорбами; гористий. Який знаходиться в горах. 2) Який входить до складу земної кори, добувається з надр землі. Напр. гірські породи. Гірничий енциклопедичний словник
гірський — -а, -е. 1》 Прикм. до гора 1). || Вкритий горами, пагорбами; гористий. || Який знаходиться, росте або водиться в горах. Гірська хвороба — хворобливий стан, викликаний низьким атмосферним тиском. Великий тлумачний словник сучасної мови
гірський — ГІРСЬКИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до гора́ 1. Почалася система численних гірських хребтів (О. Гончар); Не давши сенаторові спочити після важкої дороги через увесь Центральний гірський масив Галії, воєвода римський виклав сутність його місії (І. Словник української мови у 20 томах
гірський — ГОРИ́СТИЙ (покритий горами, пагорбами), ГІРСЬКИ́Й, ГО́РЯНИЙ, ГОРОВИ́Й рідше, ГОРОВИ́ТИЙ рідше; НАГІ́РНИЙ (про берег). В тому місці.. околиця гориста і скеляста (О. Словник синонімів української мови
гірський — Гірськи́й, -ка́, -ке́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
гірський — ГІРСЬКИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до гора́ 1. Веди, доріженько крута, Нас кличе висота, Нехай на всіх гірських шпилях Горить червоний стяг! (Мур., Широка дорога, 1950, 63); // Вкритий горами, пагорбами; гористий. Словник української мови в 11 томах
гірський — Гірський, -а, -е Горный. Був схожий до гірських розбійників. Левиц. Пов. 13. Словник української мови Грінченка