доктор

Значення в інших словниках

1. доктор — до́ктор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. доктор — Лікар, ж. ескулап, ір. цілитель; (науковий ступінь) доктор наук. Словник синонімів Караванського
3. доктор — [доктор] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, кл. -реи, мн. -ри, -тоур'іў два докторие Орфоепічний словник української мови
4. доктор — -а, ч. 1》 розм. Те саме, що лікар. 2》 Вищий учений ступінь, який присуджується на підставі захисту дисертації, а також особа, якій присуджено цей ступінь. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. доктор — (медик) лікар, (вона) лікарка, (дружина) лікарша, (син) лікаренко, (дочка) лікарівна, (дитина) лікарчук Словник чужослів Павло Штепа
6. доктор — А, ч., див. лікар. То хто ж тобі доктор? Словник сучасного українського сленгу
7. доктор — до́ктор (лат. doctor – учитель, наставник, від doceo – навчаю) 1. Один з учених ступенів; особа, якій присвоєно цей ступінь. 2. Лікар. Словник іншомовних слів Мельничука
8. доктор — ЛІ́КАР (особа з вищою медичною освітою, що лікує хворих), МЕ́ДИК, ДО́КТОР розм., ЕСКУЛА́П жарт. заст., ЛІЧЕ́ЦЬ заст.; ЦІЛИ́ТЕЛЬ книжн. уроч., ЗЦІЛИ́ТЕЛЬ книжн. уроч. (той, хто зціляє, виліковує); КОНОВА́Л зневажл. (поганий лікар). Словник синонімів української мови
9. доктор — До́ктор, -ра, -рові, -торе! -тори́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. доктор — ДО́КТОР, а, ч. 1. розм. Те саме, що лі́кар. — В тебе, бачу, руки сухі й гарячі, як жар. Треба б покликать доктора (Н.-Лев., V, 1956, 252); Доктор вивчив пацієнтку і вирішив лікувати її самогіпнозом (Смолич, II, 1958, 95). Словник української мови в 11 томах