1. Літературне слововживання

дурити

ДУРИТИ – ДУРІТИ

Дурити, дурю, дуриш, перех. Обдурювати, спокушати когось тощо. Кайдашиха була зовсім здорова й дурила свою невістку (І.Нечуй-Левицький); Нехай стара не дурить голови ні собі, ані дівці: хазяйський син не візьме убогої (М.Коцюбинський).

Дуріти, -ію, -ієш, неперех. Втрачати ясність свідомості; забавлятися дурощами, робити необдумані вчинки тощо. – Чи не дурію я справді? – інколи думається їй (Панас Мирний); Хлопці зскакували з возів, рвали на межах дикі квіти, перекидались, дуріли (І.Микитенко); – Ой дочко! не дурій! що се ти химеруєш? (Марко Вовчок).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дурити — дури́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дурити — Обдурювати, ошукувати, обманювати, вводити в оману, обкручувати, обр. туманити, пошивати в дурні, замилювати очі, обводити <�круг пальця>, втирати морду, жм. облигувати; (голову) задурювати; (дівчат) спокушати, зводити. Словник синонімів Караванського
  3. дурити — [дуритие] -р'у, -риеш; нак. -ри, -р'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. дурити — дурю, дуриш, недок., перех. Обдурювати кого-небудь, навмисно вводити в оману словами чи вчинками. || Ставитися до кого-небудь недобросовісно, нечесно. || Спокушати, зводити (дівчат). Дурити голову. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. дурити — Бога не здуриш. Бог все знає і є обачним. Дурить, як дитину бубликом. Старається заспокоїти маловартною річчю. Сам себе дурить. Сам себе ошукує. Я свою бандуру, чим-будь іздуру. Я свого чоловіка чим-будь переконаю. Бандура—музичний інструмент. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. дурити — див. обманювати Словник синонімів Вусика
  7. дурити — дури́ти го́лову кому. Вводити в оману кого-небудь. (Домаха:) Кажуть, що Степанида дурить йому голову… Невже таки у неї стида нема..? (М. Фразеологічний словник української мови
  8. дурити — ОБМАНУ́ТИ (словами, вчинками або діями створити враження, думку про когось, щось, які не відповідають тому, що є насправді), ОБДУРИ́ТИ (ОДУРИ́ТИ), ОШУКА́ТИ розм., ПІДДУРИ́ТИ розм., ОБМАНИ́ТИ розм., ПІДМАНУ́ТИ розм., ПІДМАНИ́ТИ розм., НАДУРИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  9. дурити — Дури́ти, дурю́, ду́риш, ду́рять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. дурити — ДУРИ́ТИ, дурю́, ду́риш, недок., перех. Обдурювати кого-небудь, навмисно вводити в оману словами чи вчинками. Не дуріте дітей ваших, Що вони на світі На те тілько, щоб панувать… (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  11. дурити — Дурити, -рю, -риш гл. Обманывать, дурачить. Що день Бога хвалить і що день людей дурить. Ном. № 3060. Не дуріте дітей ваших, що вони на світі на те тільки, щоб панувать. Шевч. 212. Словник української мови Грінченка