1. Словник української мови в 11 томах

дурити

ДУРИ́ТИ, дурю́, ду́риш, недок., перех. Обдурювати кого-небудь, навмисно вводити в оману словами чи вчинками.

Не дуріте дітей ваших, Що вони на світі На те тілько, щоб панувать… (Шевч., І, 1951, 332);

Кайдашиха була зовсім здорова й дурила свою невістку (Н.-Лев., II, 1956, 283);

Той безсовісно дурив їх своїми легкими і веселими словами (Стельмах, Хліб.., 1959, 128);

// Ставитися до кого-небудь недобросовісно, нечесно.

Панам легко живеться на світі, а ти, хлопе, на них роби! Вони тебе дурять.., за твою гірку працю кажуть тобі ще платити, податками здирають… (Кобр., Вибр., 1954, 46);

— Скажіть нам, Андріяновичу, скільки хабара дав вам пан, щоб ви разом з ним народ дурили? (Шиян, Гроза.., 1956, 514);

// Спокушати, зводити (дівчат).

Давно се діялось, Ще як борці у нас ходили По селах та дівчат дурили (Шевч., II, 1953, 77).

Дури́ти го́лову (із запереч, н е голови́) — обдурювати кого-небудь, навмисно вводити в оману словами чи вчинками; позбавляти можливості тверезо міркувати.

Дурив [посол] Мазепі голову, скільки міг (Ю. Янов., І, 1958, 426);

Нехай стара не дурить голови ні собі, ані дівці: хазяйський син не візьме убогої (Коцюб., II, 1955,8);

Дури́ти сві́том — бути легковажним, несерйозно ставитися до всього.

[Xимка:] Хай, поки ще сам був, — дурив світом; а тепер, — ..пора і за розум узятись… (Мирний, V, 1955, 241).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дурити — дури́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дурити — ДУРИТИ – ДУРІТИ Дурити, дурю, дуриш, перех. Обдурювати, спокушати когось тощо. Кайдашиха була зовсім здорова й дурила свою невістку (І.Нечуй-Левицький); Нехай стара не дурить голови ні собі, ані дівці: хазяйський син не візьме убогої (М.Коцюбинський). Літературне слововживання
  3. дурити — Обдурювати, ошукувати, обманювати, вводити в оману, обкручувати, обр. туманити, пошивати в дурні, замилювати очі, обводити <�круг пальця>, втирати морду, жм. облигувати; (голову) задурювати; (дівчат) спокушати, зводити. Словник синонімів Караванського
  4. дурити — [дуритие] -р'у, -риеш; нак. -ри, -р'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. дурити — дурю, дуриш, недок., перех. Обдурювати кого-небудь, навмисно вводити в оману словами чи вчинками. || Ставитися до кого-небудь недобросовісно, нечесно. || Спокушати, зводити (дівчат). Дурити голову. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. дурити — Бога не здуриш. Бог все знає і є обачним. Дурить, як дитину бубликом. Старається заспокоїти маловартною річчю. Сам себе дурить. Сам себе ошукує. Я свою бандуру, чим-будь іздуру. Я свого чоловіка чим-будь переконаю. Бандура—музичний інструмент. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. дурити — див. обманювати Словник синонімів Вусика
  8. дурити — дури́ти го́лову кому. Вводити в оману кого-небудь. (Домаха:) Кажуть, що Степанида дурить йому голову… Невже таки у неї стида нема..? (М. Фразеологічний словник української мови
  9. дурити — ОБМАНУ́ТИ (словами, вчинками або діями створити враження, думку про когось, щось, які не відповідають тому, що є насправді), ОБДУРИ́ТИ (ОДУРИ́ТИ), ОШУКА́ТИ розм., ПІДДУРИ́ТИ розм., ОБМАНИ́ТИ розм., ПІДМАНУ́ТИ розм., ПІДМАНИ́ТИ розм., НАДУРИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  10. дурити — Дури́ти, дурю́, ду́риш, ду́рять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. дурити — Дурити, -рю, -риш гл. Обманывать, дурачить. Що день Бога хвалить і що день людей дурить. Ном. № 3060. Не дуріте дітей ваших, що вони на світі на те тільки, щоб панувать. Шевч. 212. Словник української мови Грінченка