дівчисько
с. розм. 1. Дівчина-підліток. Орисю часто згадував. Але що ж – дівчисько ще (А.Головко); Невже оце та сама Наталка, яку він знав ще дівчиськом (О.Гончар); Вона, мов дівчисько, опускає очі (М.Руденко). 2. Про малу на зріст дорослу дівчину (часто зневажливо). Невже оце дівчисько з великими розгонистими бровами зуміло не тільки вилікувати його, а й сколихнути притуплені захопленням почуття? (М.Стельмах); Біля носилок стояв Гриньо і думав: "Як я не помічав, що на світі є таке славне дівчисько?" (С.Чорнобривець); [Ніна:] Скажіть прямо, що ви закохалися в це дурне дівчисько (Г. Кочерга).
Джерело:
Словник-довідник з українського літературного слововживання
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дівчисько — дівчи́сько іменник середнього роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- дівчисько — -а, с., розм. 1》 Те саме, що дівчинка. 2》 зневажл. Про дівчину. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дівчисько — див. дитина Словник синонімів Вусика
- дівчисько — ДІ́ВЧИНА (молода неодружена особа жіночої статі), ДІ́ВКА розм., ДІВУ́ЛЯ фам., ДІВА́ХА зневажл., ДІВЧИ́ЩЕ зневажл., ДІВЧИ́СЬКО перев. зневажл., ДІВЧИ́НОНЬКА пестл., ДІВЧА́ пестл., ДІ́ВА заст., поет., ДІВИ́ЦЯ заст., фольк., ірон., ЧЕЛЯДИ́НА діал. Словник синонімів української мови
- дівчисько — Дівчи́сько, -ка, -ку і -кові; -чи́ська, -чи́ськ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дівчисько — ДІВЧИ́СЬКО, а, с., розм. 1. Те саме, що ді́вчинка. Вона в тому чудесному віці, коли з дівчиська виростає дівчина (Собко, Звич. життя, 1957, 216); *У порівн. Коли їй каже хто-небудь «твій чоловік», вона, мов дівчисько, опускає очі і щоки її спалахують.. Словник української мови в 11 томах