1. Літературне слововживання

дідизна

ДІДИЗНА – ДІДІВЩИНА

Дідизна. Спадщина від діда. То була ще батьківщина й дідизна давнього козацького роду Дуніних-Левченків (І.Нечуй-Левицький).

Дідівщина1. 1. Те саме, що дідизна. – Воно наше було за дідів, за прадідів! – "Еге! За дідів було так, а за внуків буде інак! От іще нас перше попотягають по судах добре за ту дідівщину!" (Леся Українка). 2. Давні, дідівські часи. Свідок слави, дідівщини 3 вітром розмовляє (Т.Шевченко).

Дідівщина2, розм. Позастатутні стосунки в армії, за яких старші солдати знущаються з молодих, новоприбулих.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дідизна — Дідизна (21, 438) – “спадщина”; Словник з творів Івана Франка
  2. дідизна — діди́зна іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. дідизна — Діди́зна. Те саме, що дідицтво. Проте як кооперация помножить особисту власність, то яким способом витворить власність збірну? На позір є то собі суперечне. Але в дійсности так не є. Українська літературна мова на Буковині
  4. дідизна — -и, ж., заст. Те саме, що дідівщина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. дідизна — (-и) ж.; мол. Те саме, що дідівщина. Словник жарґонної лексики української мови
  6. дідизна — див. батьківщина; спадщина Словник синонімів Вусика
  7. дідизна — СПА́ДЩИНА (майно і т. ін., що переходить від його власника до іншого), СПА́ДОК, НАЩА́ДОК розм.; БА́ТЬКІВЩИНА, МАТЕРИ́ЗНА, ДІДІВЩИНА, ДІДИ́ЗНА, БАБИ́ЗНА, ПРА́ДІДИЗНА заст., ПРА́ДІДІВЩИНА заст., О́ТЧИНА (ОТЧИ́ЗНА) заст., ВІТЦІ́ВЩИНА діал. Словник синонімів української мови
  8. дідизна — ДІДИ́ЗНА, и, ж., заст. Те саме, що діді́вщина. — Ми таки кривдянські Посмітюхи з дідів і прадідів, — знов сказав Микола. — Наша батьківщина й дідизна, і наша держава в Кривді (Н.-Лев., II, 1956, 254); — Аби ж пощастило йому мати хоч половину дідизни (Стельмах, Хліб.., 1959, 100). Словник української мови в 11 томах
  9. дідизна — Дідизна, -ни ж. Имѣніе, наслѣдованное отъ предковъ; въ частности — наслѣдство отъ дѣда. Дідизни було доволі — вічний покій предкам і дідам. ЗОЮР. I. 65. (Дворяне) кидають отчизну і свою дідизну, свої пасіки і левади. АД. II. 18. Словник української мови Грінченка