1. Словник синонімів української мови

дідизна

СПА́ДЩИНА (майно і т. ін., що переходить від його власника до іншого), СПА́ДОК, НАЩА́ДОК розм.; БА́ТЬКІВЩИНА, МАТЕРИ́ЗНА, ДІДІВЩИНА, ДІДИ́ЗНА, БАБИ́ЗНА, ПРА́ДІДИЗНА заст., ПРА́ДІДІВЩИНА заст., О́ТЧИНА (ОТЧИ́ЗНА) заст., ВІТЦІ́ВЩИНА діал. (спадщина від батьків і конкретно — від батька, матері, діда, баби і т. ін.); ПРЕ́ДКІВЩИНА, ПАТРИМО́НІЙ книжн., ПАТРИМО́НІУМ книжн. Коли три сини старійшини Анта ділили між собою спадщину, середульший син Сварг недаремно взяв собі всяку кузнь (С. Скляренко); По смерті батька Макар став повновладним хазяїном хутора і всіх багатств, що перейшли йому в спадок (П. Кочура); (Демко:) Один змалку працює, у праці і помира, і дітям в нащадок зоставля одну тільки гірку працю (М. Кропивницький); (Золотницький:) Яким згинув... Його батьківщина й материзна тепер у мене, — це більша частина нашого маєтку (Б. Грінченко); Оця десятина землі.. дісталась йому від батька. То була дідизна, прадідизна, може (М. Коцюбинський); Василько схопився з місця: — Не треба, Даниле, не хочу я сам. Будемо разом.. Хай буде наша отчина спільна (А. Хижняк); Кидають отчизну і свою дідизну: свої пасіки й левади (Словник Б. Грінченка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дідизна — Дідизна (21, 438) – “спадщина”; Словник з творів Івана Франка
  2. дідизна — діди́зна іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. дідизна — ДІДИЗНА – ДІДІВЩИНА Дідизна. Спадщина від діда. То була ще батьківщина й дідизна давнього козацького роду Дуніних-Левченків (І.Нечуй-Левицький). Дідівщина1. 1. Те саме, що дідизна. – Воно наше було за дідів, за прадідів! – "Еге!... Літературне слововживання
  4. дідизна — Діди́зна. Те саме, що дідицтво. Проте як кооперация помножить особисту власність, то яким способом витворить власність збірну? На позір є то собі суперечне. Але в дійсности так не є. Українська літературна мова на Буковині
  5. дідизна — -и, ж., заст. Те саме, що дідівщина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. дідизна — (-и) ж.; мол. Те саме, що дідівщина. Словник жарґонної лексики української мови
  7. дідизна — див. батьківщина; спадщина Словник синонімів Вусика
  8. дідизна — ДІДИ́ЗНА, и, ж., заст. Те саме, що діді́вщина. — Ми таки кривдянські Посмітюхи з дідів і прадідів, — знов сказав Микола. — Наша батьківщина й дідизна, і наша держава в Кривді (Н.-Лев., II, 1956, 254); — Аби ж пощастило йому мати хоч половину дідизни (Стельмах, Хліб.., 1959, 100). Словник української мови в 11 томах
  9. дідизна — Дідизна, -ни ж. Имѣніе, наслѣдованное отъ предковъ; въ частности — наслѣдство отъ дѣда. Дідизни було доволі — вічний покій предкам і дідам. ЗОЮР. I. 65. (Дворяне) кидають отчизну і свою дідизну, свої пасіки і левади. АД. II. 18. Словник української мови Грінченка