електрик

Значення в інших словниках

1. електрик — еле́ктрик іменник чоловічого роду, істота електротехнік розм. електри́к прислівник колір незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
2. електрик — [еилектриек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
3. електрик — I ел`ектрик-а, ч., розм. Фахівець з електротехніки; електротехнік. || Той, хто працює в галузі електротехніки, в електропромисловості, вивчає електрику. II електр`икневідм., прикм. Голубий або синій із сірим полиском колір. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. електрик — ЕЛЕКТРОМОНТЕ́Р, ЕЛЕКТРОТЕ́ХНІК, МОНТЕ́Р, ЕЛЕ́КТРИК розм. (Берг:) Я електромонтер з брикетної фабрики і колись заходив до вас лагодити електрику (В. Собко); На заводі Мишко за меншого помічника електротехніка (І. Словник синонімів української мови
5. електрик — ЕЛЕ́КТРИК, а, ч., розм. Фахівець з електротехніки; електротехнік. Електрик твердою рукою включає рубильник (Збан., Незабутнє, 1953, 50); // Той, хто працює в галузі електротехніки, в електропромисловості, вивчає електрику. ЕЛЕКТРИ́К, невідм., прикм. Голубий або синій з сірим полиском. Словник української мови в 11 томах