1. Літературне слововживання

заважати

ЗАВАЖАТИ, ЗАВАДИТИ – ПЕРЕШКОДЖАТИ, ПЕРЕШКОДИТИ, -джу, -диш.

Дієслова недоконаного виду заважати і перешкоджати в значенні "бути на перешкоді комусь, чомусь, ставати на заваді в чомусь" уживаються паралельно. Але дієслово доконаного виду перешкодити в цьому значенні вживається частіше, ніж завадити. Сьогодні, коли ніщо не перешкодить, почну писати (М.Коцюбинський);– Я думала ви спите, боялась вам перешкодити (Леся Українка); Данило поспішав, бо могла вдарити відлига і перешкодити походові (Д.Хижняк).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заважати — (бути на перешкоді) перешкоджати, шкодити, (у розмові) перебивати. Словник синонімів Полюги
  2. заважати — заважа́ти дієслово недоконаного виду перешкоджати Орфографічний словник української мови
  3. заважати — I застувати, перебивати, перебаранчати, перешкоджати Фразеологічні синоніми: вертітися під ногами; крутитися перед очима; плутатися, під ногами; снувати перед очима; ставати на заваді; ставати на перепоні; ставати на перешкоді II див. перешкоджати; чіплятися Словник синонімів Вусика
  4. заважати — Перешкоджати, ставати на заваді, обр. плутатися <�вертітися> під ногами; (говорити) перебивати, перебаранчати. Словник синонімів Караванського
  5. заважати — [заважати] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
  6. заважати — -аю, -аєш, недок., завадити, -джу, -диш, док. Бути на перешкоді кому-, чому-небудь, ставати перешкодою в чому-небудь; перешкоджати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. заважати — ЗАВАЖА́ТИ (бути на перешкоді кому-, чому-небудь, ставати перешкодою в чомусь), ПЕРЕШКОДЖА́ТИ, ШКО́ДИТИ, ПЕРЕБИВА́ТИ, ПЕРЕБАРАНЧА́ТИ розм., ПЕРЕ́ЧИТИ рідше, СУПЕРЕ́ЧИТИ рідше. — Док.: зава́дити, перешко́дити, зашко́дити, пошко́дити, переби́ти. Словник синонімів української мови
  8. заважати — Заважа́ти і заваджа́ти, -жа́ю, -жа́єш кому́ (перешкоджати) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. заважати — ЗАВАЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАВА́ДИТИ, джу, диш, док. Бути на перешкоді кому-, чому-небудь, ставати перешкодою в чому-небудь; перешкоджати. — А йдіть, діточки, гратися в другу хату, бо ви тут заважаєте… (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  10. заважати — I. Заважа́ти, -жа́ю, -єш сов. в. завадити, -джу, -диш, гл. 1) Препятствовать, мѣшать, помѣшать, быть помѣхой. Сей хміль мені не буде заважати, а буде моєму серцю смілости додавати. Макс. 1849, 85. Словник української мови Грінченка