1. Літературне слововживання

запитання

ЗАПИТАННЯ – ПИТАННЯ

Запитання, р. мн. -ань. Звертання до когось, яке потребує відповіді, роз’яснення тощо: відповідати на запитання, звертатися із запитанням, ставити запитання.

Питання. 1. Вживається переважно тоді, коли йдеться про якусь проблему, справу, котрі потребують розв’язання, обговорення, вивчення тощо: болюче питання, жіноче питання, загострювати питання, питання життя і смерті. 2. Те саме, що запитання: піднімати питання, ставити питання. 3. У мовознавстві: знак питання, інтонація питання.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запитання — запита́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. запитання — Питання; (у парляменті) запит. Словник синонімів Караванського
  3. запитання — [запиетан':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
  4. запитання — -я, с. 1》 Звертання до кого-небудь з метою з'ясування чогось; питання. || Те, що вимагає з'ясування. || Тема для відповіді під час перевірки знань учня, збирання якихось відомостей і т. ін. Ставити запитання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. запитання — 1. запит, випит, спит 2. це дія Словник чужослів Павло Штепа
  6. запитання — під зна́ком запита́ння що. Що-небудь залишається невідомим, нез’ясованим, нерозв’язаним. Що ж до Семена Івановича Пальохи, то все стояло під знаком запитання (Б. Антоненко-Давидович); // Доля чого-небудь залишається невирішеною. Фразеологічний словник української мови
  7. запитання — ЗА́ПИТ (офіційна вимога, прохання дати якісь відомості чи роз'яснення з приводу чогось), ЗАПИТА́ННЯ. Василь Карпович не втерпів і нишком від дружини послав у Москву запит про долю сина (О. Донченко). Словник синонімів української мови
  8. запитання — Запита́ння, -ння; -та́ння, -та́нь і -та́ннів, -та́нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. запитання — ЗАПИТА́ННЯ, я, с. 1. Звертання до кого-небудь з метою з’ясування чогось; питання. Всі звертаються до Хоми з однаковим запитанням: — З переправи? Переправа готова? (Гончар, III, 1959, 359); — Відповідайте на запитання точно (Довж. Словник української мови в 11 томах
  10. запитання — Запита́ння, -ня с. Вопросъ. Я й відповім йому на його запитання. Федьк. Словник української мови Грінченка