1. Словник української мови в 11 томах

запитання

ЗАПИТА́ННЯ, я, с.

1. Звертання до кого-небудь з метою з’ясування чогось; питання.

Всі звертаються до Хоми з однаковим запитанням: — З переправи? Переправа готова? (Гончар, III, 1959, 359);

— Відповідайте на запитання точно (Довж., І, 1958, 282);

// Те, що вимагає з’ясування.

— Коли з’являться у вас запитання… виникнуть якісь непорозуміння …або надибаєте на чудернацькі речі чи там перешкоди, прошу негайно до мене (Шовк., Людина.., 1962, 276);

// Тема для відповіді при перевірці знань учня, при збиранні якихось відомостей і т. ін.

Олександра Василівна роздала запитання, які будуть на іспитах з російської та української мов (Донч., IV, 1957, 503);

Тут [у програмі переписів] подаються рекомендації відносно факторів, що визначають вибір запитань для збору даних (Вісник АН, 1, 1957, 16).

Ста́вити запита́ння див. ста́вити.

2. Вимога, прохання дати які-небудь відомості або офіційне роз’яснення з приводу чого-небудь; запит (у 1 знач.).

Член партії має право: ..звертатися з запитаннями, заявами і пропозиціями в будь-яку партійну інстанцію, аж до ЦК КПРС, і вимагати відповіді по суті свого звернення (Статут КПРС, 1961, 6).

До запита́ння — який видається особисто адресатові на його вимогу (про лист, пакунок і т. ін.).

До листів і телеграм Храпкова звикала, не робила з них подій, але акуратненько навідувалася на пошту при «Інтуристі» і з приємністю одержувала їх «до запитання» (Ле, Міжгір’я, 1953, 513).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запитання — запита́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. запитання — ЗАПИТАННЯ – ПИТАННЯ Запитання, р. мн. -ань. Звертання до когось, яке потребує відповіді, роз’яснення тощо: відповідати на запитання, звертатися із запитанням, ставити запитання. Питання. Літературне слововживання
  3. запитання — Питання; (у парляменті) запит. Словник синонімів Караванського
  4. запитання — [запиетан':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
  5. запитання — -я, с. 1》 Звертання до кого-небудь з метою з'ясування чогось; питання. || Те, що вимагає з'ясування. || Тема для відповіді під час перевірки знань учня, збирання якихось відомостей і т. ін. Ставити запитання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. запитання — 1. запит, випит, спит 2. це дія Словник чужослів Павло Штепа
  7. запитання — під зна́ком запита́ння що. Що-небудь залишається невідомим, нез’ясованим, нерозв’язаним. Що ж до Семена Івановича Пальохи, то все стояло під знаком запитання (Б. Антоненко-Давидович); // Доля чого-небудь залишається невирішеною. Фразеологічний словник української мови
  8. запитання — ЗА́ПИТ (офіційна вимога, прохання дати якісь відомості чи роз'яснення з приводу чогось), ЗАПИТА́ННЯ. Василь Карпович не втерпів і нишком від дружини послав у Москву запит про долю сина (О. Донченко). Словник синонімів української мови
  9. запитання — Запита́ння, -ння; -та́ння, -та́нь і -та́ннів, -та́нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. запитання — Запита́ння, -ня с. Вопросъ. Я й відповім йому на його запитання. Федьк. Словник української мови Грінченка