збруя
Ї, ор. -єю. Предмети для запрягання або сідлання коней та інших тварин; упряж; заст. – спорядження воїна. Запорожці напували коней, лагодили збрую і зброю (В.Малик); [Маруся:] Буду тобі козацькую збрую готувати (І.Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник-довідник з українського літературного слововживання
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- збруя — Зброя [X] Словник з творів Івана Франка
- збруя — збру́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- збруя — -ї, ж. 1》 Предмети для запрягання або сідлання коней та інших тварин; упряж. 2》 заст. Спорядження воїна. Великий тлумачний словник сучасної мови
- збруя — 1. зброя 2. це кінська Словник чужослів Павло Штепа
- збруя — Знаряддя для верхової їзди; дає змогу вершникові осідлати коня та керувати ним; вуздечка, сідло, чепрак. Універсальний словник-енциклопедія
- збруя — У́ПРЯЖ (сукупність предметів для запрягання коней та інших тварин), ЗБРУ́Я, ШО́РИ мн., УПРЯ́ЖКА, ЗАПРЯ́ЖКА, ЗА́ПРЯГ, ПІДПРЯ́ЖКА, ПРИСТЯ́ЖКА діал. (для підпряжного коня). Дві пари найкращих жеребців запрягли, нова упряж з бубонцями (В. Словник синонімів української мови
- збруя — Збру́я, збру́ї, збру́єю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- збруя — ЗБРУ́Я, ї, ж. 1. Предмети для запрягання або сідлання коней та інших тварин; упряж. Йшли рядками верблюди в блискучій збруї, вкриті червоними покрівцями з золотими торочками (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- збруя — Збру́я, -ру́ї ж. Сбруя. Постав коня у станочку, повісь збрую на кілочку, а сам іди у нову світлочку. Лавр. 64. Словник української мови Грінченка