1. Літературне слововживання

збройний

ЗБРОЙНИЙ – ОЗБРОЄНИЙ

Збройний. 1. Який відбувається, здійснюється із застосуванням зброї: збройний виступ, збройний конфлікт, збройний напад, збройний опір, збройна боротьба, збройне повстання, збройні сили, збройні сутички. 2. Те саме, що озброєний: збройний загін, збройний люд.

Озброєний. Дієприкм. від озброїти; у знач. прикм. – який має при собі зброю, забезпечений зброєю: добре озброєний, озброєний вогнепальною зброєю, озброєний до зубів, озброєний загін, озброєні люди.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збройний — збро́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. збройний — (загін) озброєний; (переворот) насильницький, неконституційний. Словник синонімів Караванського
  3. збройний — -а, -е. 1》 Який відбувається, здійснюється з застосуванням зброї (про боротьбу, революцію і т. ін.). Збройні дії. Збройний нейтралітет — право нейтральних країн відстоювати недоторканість своєї території силою зброї відповідно до норм міжнародного права. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. збройний — ОЗБРО́ЄНИЙ (який має при собі зброю, забезпечений зброєю), ЗБРО́ЙНИЙ, ОРУ́ЖНИЙ заст. Біля багаття сиділо з півдесятка озброєних людей (Григорій Тютюнник); В тій хатині рибальській убогій Збройний лицар самотній сидить (Леся Українка)... Словник синонімів української мови
  5. збройний — Збро́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. збройний — ЗБРО́ЙНИЙ, а, е. 1. Який відбувається, здійснюється з застосуванням зброї (про боротьбу, революцію і т. ін.). В їхній [поранених] уяві поставала революція 1905 року, коли робітники Одеси стали до збройної боротьби проти самодержавства (Кучер... Словник української мови в 11 томах
  7. збройний — Збро́йний, -а, -е Вооруженный. Чи в мене військо не збройне? Макс. (1849), 90. Словник української мови Грінченка