збройний
збро́йний
-а, -е.
1》 Який відбувається, здійснюється з застосуванням зброї (про боротьбу, революцію і т. ін.). Збройні дії.
Збройний нейтралітет — право нейтральних країн відстоювати недоторканість своєї території силою зброї відповідно до норм міжнародного права.
Збройні сили — сукупність усіх військ держави; армія.
2》 Те саме, що озброєний.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- збройний — збро́йний прикметник Орфографічний словник української мови
- збройний — ЗБРОЙНИЙ – ОЗБРОЄНИЙ Збройний. 1. Який відбувається, здійснюється із застосуванням зброї: збройний виступ, збройний конфлікт, збройний напад, збройний опір, збройна боротьба, збройне повстання, збройні сили, збройні сутички. Літературне слововживання
- збройний — (загін) озброєний; (переворот) насильницький, неконституційний. Словник синонімів Караванського
- збройний — ОЗБРО́ЄНИЙ (який має при собі зброю, забезпечений зброєю), ЗБРО́ЙНИЙ, ОРУ́ЖНИЙ заст. Біля багаття сиділо з півдесятка озброєних людей (Григорій Тютюнник); В тій хатині рибальській убогій Збройний лицар самотній сидить (Леся Українка)... Словник синонімів української мови
- збройний — Збро́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- збройний — ЗБРО́ЙНИЙ, а, е. 1. Який відбувається, здійснюється з застосуванням зброї (про боротьбу, революцію і т. ін.). В їхній [поранених] уяві поставала революція 1905 року, коли робітники Одеси стали до збройної боротьби проти самодержавства (Кучер... Словник української мови в 11 томах
- збройний — Збро́йний, -а, -е Вооруженный. Чи в мене військо не збройне? Макс. (1849), 90. Словник української мови Грінченка