1. Словник української мови в 11 томах

збройний

ЗБРО́ЙНИЙ, а, е.

1. Який відбувається, здійснюється з застосуванням зброї (про боротьбу, революцію і т. ін.).

В їхній [поранених] уяві поставала революція 1905 року, коли робітники Одеси стали до збройної боротьби проти самодержавства (Кучер, Чорноморці, 1956, 96);

Велику допомогу подавали профспілки трудовому селянству в боротьбі з куркульством. В процесі його ліквідації мало місце багато випадків збройного опору з боку куркулів (Укр. іст. ж., 6, 1960, 39);

Збройні дії.

2. Те саме, що озбро́єний.

[Д. Жуан:] Дім ваш наче вежа під час облоги.. Всі слуги — суворі, збройні (Л. Укр., III, 1952, 393);

Українські воєводи тими шляхами вояків водили — ходили зі збройним людом запобігати нападам кримчаків та турків (Ле, Наливайко, 1957, 5).

Збро́йна си́ла — озброєне військо, озброєні люди.

Збройна сила Гордія Пихатого, Однокрила, з усіх усюд підступала до Калинової Долини (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 117);

Збро́йні си́ли — сукупність усіх військ держави; армія.

Найважливішим завданням партії було створення збройних сил Радянської держави (Біогр. Леніна, 1955, 204).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збройний — збро́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. збройний — ЗБРОЙНИЙ – ОЗБРОЄНИЙ Збройний. 1. Який відбувається, здійснюється із застосуванням зброї: збройний виступ, збройний конфлікт, збройний напад, збройний опір, збройна боротьба, збройне повстання, збройні сили, збройні сутички. Літературне слововживання
  3. збройний — (загін) озброєний; (переворот) насильницький, неконституційний. Словник синонімів Караванського
  4. збройний — -а, -е. 1》 Який відбувається, здійснюється з застосуванням зброї (про боротьбу, революцію і т. ін.). Збройні дії. Збройний нейтралітет — право нейтральних країн відстоювати недоторканість своєї території силою зброї відповідно до норм міжнародного права. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. збройний — ОЗБРО́ЄНИЙ (який має при собі зброю, забезпечений зброєю), ЗБРО́ЙНИЙ, ОРУ́ЖНИЙ заст. Біля багаття сиділо з півдесятка озброєних людей (Григорій Тютюнник); В тій хатині рибальській убогій Збройний лицар самотній сидить (Леся Українка)... Словник синонімів української мови
  6. збройний — Збро́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. збройний — Збро́йний, -а, -е Вооруженный. Чи в мене військо не збройне? Макс. (1849), 90. Словник української мови Грінченка