збройно
ЗБРО́ЙНО. Присл. до збро́йний 1.
[Нартал:] Меча! Меча!.. [Старий юрист:] Вперше бачу, щоб християнин збройно боронився (Л. Укр., II, 1951, 542);
— Не словом треба боротись з ворогом, що збройно став супроти нас, а силою (Скл., Святослав, 1959, 127).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
-
збройно —
збро́йно прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
-
збройно —
Присл. до збройний 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
збройно —
Збройно нар. Съ оружіемъ. Як виїдеш збройно гряничить гряниці. К. Досв. 151.
Словник української мови Грінченка