1. Літературне слововживання

зверху

ЗВЕРХУ – З ВЕРХУ, З ВЕРХА

Зверху, присл. У верхній частині чогось; у напрямі вниз тощо; у знач. прийм. – Еге, "добре". А як дід зверху костуром? (М.Коцюбинський); Рожева зоря зайнялася над землею, зверху її простяглася чорна хмара (Панас Мирний); Три хлопці з кошиками йшли, Гранати в кошиках несли, А зверху кожної корзини – Лежали свіжі апельсини (І.Нехода).

З верху, з верха, ім. з прийм. Затремтіли окремі вогники, їхні сліпучі іскри, розбризкуючись у повітрі, перекидалися з верху на верх (М.Стельмах); Дивлюсь, вже Хаброня топить, бо дим йде з верха (І.Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зверху — зве́рху 1 прислівник незмінювана словникова одиниця зве́рху 2 прийменник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. зверху — пр., поверх, зверх, не внизу; ззовні, на поверхні, не всередині; згори. Словник синонімів Караванського
  3. зверху — див. угорі Словник синонімів Вусика
  4. зверху — I присл. 1》 У верхній, горішній частині чого-небудь, угорі; прот. внизу. Нехай буде зверху чиє — нехай буде так, як хочеться комусь. 2》 Поверх кого-, чого-небудь. 3》 На поверхні чого-небудь. 4》 Зовні; прот. всередині. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. зверху — диви́тися (погляда́ти) згори́ (зве́рху) вниз (звисока́, зве́рхньо) на кого. Зневажливо, зверхньо ставитися до кого-небудь. Голову завжди несла (мама) якось високо, немов дивилась на всякого згори вниз (Панас Мирний)... Фразеологічний словник української мови
  6. зверху — ВГОРІ́ (УГОРІ́) (у верхній, горішній частині чогось), НАГОРІ́, ЗВЕ́РХУ, НАВЕРХУ́. Вона рвала його (комиш), ламала, крутила.., а він згинавсь, упирався, зчіплювався вгорі китицями (М. Словник синонімів української мови
  7. зверху — Зве́рху, присл.; з ве́рху чого, імен. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. зверху — ЗВЕ́РХУ¹, присл. 1. У верхній, горішній частині чого-небудь, угорі; протилежне внизу. Зверху, на самому краєчку гори, стирчать не дуже високі дикі груші та кущі і дуже виразно вирізуються на синьому небі (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах