звечора
ЗВЕЧОРА – З ВЕЧОРА
Звечора, присл. З часу настання вечора; з вечірнього часу. – Я ще вчора звечора наказав Омелькові, щоб усе готово до від’їзду було (Панас Мирний); Густі хмари, що звечора вкривали небо, зникли (З.Тулуб); Тато з мамою ще ввечері говорили, на яке поле їм іти, що там робити. В них кожен день починається звечора (А.М’ястківський).
З вечора, ім. з прийм. – Ох, панно Замойська!.. Танцював би з тобою з вечора до ранку, а з ранку до вечора (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник-довідник з українського літературного слововживання
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- звечора — рідше ізвечора, присл. З часу настання вечора; з вечірнього часу. || розм. Увечері. Великий тлумачний словник сучасної мови
- звечора — зве́чора прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- звечора — Зве́чора, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- звечора — ЗВЕ́ЧОРА, рідше ІЗВЕЧО́РА, присл. З часу настання вечора; з вечірнього часу. — Та в мене ще звечора все готово, а запрягти — не забарюся… тілько гукнуть!... Словник української мови в 11 томах
- звечора — Звечора нар. Наканунѣ вечеромъ. Хто звечора плаче, той уранці буде сміятись. Ном. № 2400. Словник української мови Грінченка