звинувачувати

ЗВИНУВАЧУВАТИ – ОБВИНУВАЧУВАТИ, -ую, -уєш (кого, що в чому). Вживаються паралельно, проте в судочинстві – переважно обвинувачувати (також пох.: обвинувачення, обвинувальний).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

звинувачувати — (приписувати комусь вину) винити, (кримінальну) інкримінувати, розм. (безпідставно) пришивати. Словник синонімів Полюги
звинувачувати — Чи однакове застосування мають дієслова звинувачувати й обвинувачувати? Уживають їх паралельно, проте в судочинстві використовують переважно обвинувачувати, а також похідні обвинувачення, обвинувальний (а не обвинувачувальний). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
звинувачувати — звинува́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
звинувачувати — див. ВИНУВАТИ Словник синонімів Караванського
звинувачувати — див. нарікати; підозрівати Словник синонімів Вусика
звинувачувати — -ую, -уєш, недок., звинуватити, -ачу, -атиш, док., перех. 1》 Вважати кого-небудь винним у порушенні певних норм поведінки, законності, якихось правил і т. ін. 2》 Вказувати на щось як на ваду, дорікати за що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
звинувачувати — ЗВИНУВА́ЧУВАТИ кого в чому (вважати кого-небудь винним у чомусь), ОБВИНУВА́ЧУВАТИ, ВИНИ́ТИ кого за що, в чому, ОСКА́РЖУВАТИ заст.; ВИНУВА́ТИТИ перев. без додатка, ІНКРИМІНУВА́ТИ кому що, кого в чому; ПРИПИ́СУВАТИ, ПРИШИВА́ТИ розм. (перев. безпідставно). Словник синонімів української мови
звинувачувати — ЗВИНУВА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗВИНУВА́ТИТИ, а́чу, а́тиш, док., перех. 1. Вважати кого-небудь винним у порушенні певних норм поведінки, законності, якихось правил і т. ін. — Ти розумієш, Левку, ця стара дурепа посягає на наше багатство.. Словник української мови в 11 томах