1. Літературне слововживання

звитяга

Перемога в бою, у війні; героїчний подвиг, геройство. – Вперед, братове, я вже бачу Наступну радість в нас гарячу, Звитягу військ моїх нову! (Я.Шпорта); Звитяги наші, муки і руїни безсмертні будуть у її словах. Вона ж була як голос України, що клекотів у наших корогвах! (Л.Костенко). Пор. навичка.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звитяга — звитя́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. звитяга — [звиет’ага] -гие, д. і м. -т'аз'і Орфоепічний словник української мови
  3. звитяга — -и, ж., уроч. 1》 Перемога в бою, у війні. || Героїчний подвиг. 2》 Досягнення, успіх, здобуті подоланням труднощів у чому-небудь, наполегливою працею, демонструванням свого мистецтва і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. звитяга — ГЕРОЇ́ЗМ (найвище виявлення самовідданості, мужності), ГЕРО́ЙСТВО, ЗВИТЯ́ГА уроч., ДО́БЛЕСТЬ уроч., ЗВИТЯ́ЖНІСТЬ уроч. Кожне покоління має свій героїзм і свою трагедію (М. Стельмах); На геройство не всякий здібний (О. Словник синонімів української мови
  5. звитяга — ЗВИТЯ́ГА, и, ж., уроч. 1. Перемога в бою, у війні. [Гелен:] Я певен був, побачивши те військо [лідійське], ..що еллінам, потомленим війною, знесиленим облогою, не встоять проти царя, жадібного звитяги (Л. Укр., II, 1951, 295); Богдан.. Словник української мови в 11 томах
  6. звитяга — Звитяга, -ги ж. Побѣда. Словник української мови Грінченка