звинувачувати
ЗВИНУВА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗВИНУВА́ТИТИ, а́чу, а́тиш, док., перех.
1. Вважати кого-небудь винним у порушенні певних норм поведінки, законності, якихось правил і т. ін.
— Ти розумієш, Левку, ця стара дурепа посягає на наше багатство.. Все старцям роздає, Мене в злодійстві звинувачує… (Цюпа, Нузустріч.., 1958, 65);
Невже він виправдає Катрусю й звинуватить Павла? (Кучер, Прощай.., 1957, 130);
— Що ви собі думаєте!? Втрьох на одного напасти!?..— А чого ж він…— запинається Левко, не знаючи, як звинуватити Дзвонаря (Стельмах, Хліб.., 1959, 557).
2. Вказувати на щось як на недолік, дорікати за що-небудь.
В частому цитуванні Щедріна звинувачував Франка також Венедикт Площанський, редактор москвофільської газети «Слово» (Рад. літ-во, 8, 1965, 48);
— Взагалі незрозуміло змінились наші взаємини, Сергію Павловичу. Ні себе, ні вас я в цьому не можу звинуватити… (Шовк., Інженери, 1956, 227).
Значення в інших словниках
- звинувачувати — (приписувати комусь вину) винити, (кримінальну) інкримінувати, розм. (безпідставно) пришивати. Словник синонімів Полюги
- звинувачувати — Чи однакове застосування мають дієслова звинувачувати й обвинувачувати? Уживають їх паралельно, проте в судочинстві використовують переважно обвинувачувати, а також похідні обвинувачення, обвинувальний (а не обвинувачувальний). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- звинувачувати — звинува́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- звинувачувати — ЗВИНУВАЧУВАТИ – ОБВИНУВАЧУВАТИ, -ую, -уєш (кого, що в чому). Вживаються паралельно, проте в судочинстві – переважно обвинувачувати (також пох.: обвинувачення, обвинувальний). Літературне слововживання
- звинувачувати — див. ВИНУВАТИ Словник синонімів Караванського
- звинувачувати — див. нарікати; підозрівати Словник синонімів Вусика
- звинувачувати — -ую, -уєш, недок., звинуватити, -ачу, -атиш, док., перех. 1》 Вважати кого-небудь винним у порушенні певних норм поведінки, законності, якихось правил і т. ін. 2》 Вказувати на щось як на ваду, дорікати за що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- звинувачувати — ЗВИНУВА́ЧУВАТИ кого в чому (вважати кого-небудь винним у чомусь), ОБВИНУВА́ЧУВАТИ, ВИНИ́ТИ кого за що, в чому, ОСКА́РЖУВАТИ заст.; ВИНУВА́ТИТИ перев. без додатка, ІНКРИМІНУВА́ТИ кому що, кого в чому; ПРИПИ́СУВАТИ, ПРИШИВА́ТИ розм. (перев. безпідставно). Словник синонімів української мови