звірятися
ЗВІРЯТИСЯ, ЗВІРИТИСЯ
1. (кому в чому, з чого, з чим, про що, перед ким з чим). Повіряти комусь свої думки, таємниці, розкривати почуття тощо. Шукай розваги в творчій лірі, Та не звіряйся зразу їй (П.Грабовський); Про свій намір вона звірилась тільки Маринці (О.Донченко). 2. (на кого). Довіряти кому-небудь щось, покладатися на кого-небудь у чомусь. Роман Маркович цілком на громаду звіряється (К.Гордієнко); Викиньте все з голови і звіртесь на мене (О.Досвітній).
Джерело:
Словник-довідник з українського літературного слововживання
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- звірятися — звіря́тися 1 дієслово недоконаного виду розказувати відверто; довіряти рідко звіря́тися 2 дієслово недоконаного виду зіставлятися; випробовуватися рідко Орфографічний словник української мови
- звірятися — див. вірити Словник синонімів Вусика
- звірятися — I -яюся, -яєшся і рідко звірюватися, -ююся, -юєшся, недок., звіритися, -рюся, -ришся, док. 1》 кому. Виявляючи довіру, повіряти кому-небудь свої думки, таємниці, розкривати почуття і т. ін. 2》 на кого. Великий тлумачний словник сучасної мови
- звірятися — ДОВІРЯ́ТИ кому (ставитися до когось із довір'ям), ДОВІРЯ́ТИСЯ, ВІ́РИТИ, ЙНЯ́ТИ ВІ́РУ (ВІ́РИ), ПОКЛАДА́ТИСЯ на кого, ЗВІРЯ́ТИСЯ на кого, НАДІ́ЯТИСЯ на кого; ВВІРЯ́ТИ (УВІРЯ́ТИ) кому, на кого, ВВІРЯ́ТИСЯ (УВІРЯ́ТИСЯ), СПУСКА́ТИСЯ на кого, розм. Словник синонімів української мови
- звірятися — Звіря́тися, -ря́юся, -ря́єшся; зві́ритися, -рюся, -ришся на кого; зві́рся, зві́рмося, зві́ртеся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- звірятися — ЗВІРЯ́ТИСЯ¹, я́юся, я́єшся і рідко ЗВІ́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗВІ́РИТИСЯ, рюся, ришся, док. 1. кому. Виявляючи довір’я, повіряти кому-небудь свої думки, таємниці, розкривати почуття і т. ін. Словник української мови в 11 томах