1. Літературне слововживання

згодний

ЗГОДНИЙ, ЗГОДЕН – ЗГІДНИЙ

Згодний, згоден, -дна, -дне. Який дає, виявляє згоду комусь, солідарний з кимсь тощо. – Ви будете зараховані на історичний факультет. Згодні?.. – "Згоден" (Григорій Тютюнник); [Паріс:] Слухай, сестро, як ти мене затримала для того, щоб я такі слова приймав від тебе, то я на те не згоден (Леся Українка); – Я зо всім згодний (Б.Антоненко-Давидович).

Згідний. 1. (до чого, з чим). Відповідний до чогось. Головна річ: відповідно поставити питання і дати на нього відповідь, згідну зі звісними нам фактами (І.Франко). Пох. згідно (з чим). 2. Те саме, що згодний. Я не згідна з тим, щоб для розуміння чиїх-небудь віршів треба знати життєпис автора (Леся Українка); – Я не згідний був ні з чим (Ю.Яновський).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. згодний — зго́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. згодний — ЗГОДЕН (з ким) одної думки <�поглядів>, солідарний; (з чим) у згоді; (діяти) ладен, ладний, готов|ий|, з. готів, ід. не від того, щоб; п! ЗГІДНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. згодний — [згоднией] м. (на) -дному/-д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  4. згодний — згоден, -дна, -дне. 1》 Який дає, виявляє згоду (у 1 знач.). 2》 Який має однакові з кимось погляди, дотримується того самого способу дії; солідарний з ким-небудь у чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. згодний — СХИ́ЛЬНИЙ перев. з інфін. (який має який-небудь намір, погоджується на якісь дії, вчинки і т. ін.), ЛА́ДНИЙ (ЛА́ДЕН), ЗГО́ДНИЙ, ГОТО́ВИЙ (ГОТО́В). Дехто схильний піддавати Шевченкові вірші суцільній і послідовній силаботонізації (М. Словник синонімів української мови
  6. згодний — ЗГО́ДНИЙ, ЗГО́ДЕН, дна, дне. 1. Який дає, виявляє згоду (у 1 знач.). Він повернувся швидко і повідомив, що генерал згодний прийняти делегацію (Смолич, V, 1959, 745); Наш воротар тільки мовчки потакував,— ми були згодні на все (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
  7. згодний — Згодний, -а, -е = згідний. Словник української мови Грінченка