згодний
ЗГО́ДНИЙ, ЗГО́ДЕН, дна, дне.
1. Який дає, виявляє згоду (у 1 знач.).
Він повернувся швидко і повідомив, що генерал згодний прийняти делегацію (Смолич, V, 1959, 745);
Наш воротар тільки мовчки потакував,— ми були згодні на все (Ю. Янов., II, 1954, 26);
[Паріс:] Слухай, сестро, як ти мене затримала для того, щоб я такі слова приймав від тебе, то я на те не згоден (Л. Укр., II, 1951, 317);
Родичі переказали, що Лукіян Середа згоден віддати за Грицька дочку (Головко, II, 1957, 513).
2. Який має однакові з кимось погляди, дотримується того самого способу дії; солідарний з ким-небудь у чомусь.
[Павло:] Якщо Яким згоден у речах з Терешком, то я становлю парубоцтву відро горілки (Кроп., II, 1958, 367);
Марина була цілком з нею згодна, але її проймала злість, що ця думка належить не їй, а Катерині (Вільде, Сестри.., 1958, 456).
Значення в інших словниках
- згодний — зго́дний прикметник Орфографічний словник української мови
- згодний — ЗГОДНИЙ, ЗГОДЕН – ЗГІДНИЙ Згодний, згоден, -дна, -дне. Який дає, виявляє згоду комусь, солідарний з кимсь тощо. – Ви будете зараховані на історичний факультет. Згодні?.. Літературне слововживання
- згодний — ЗГОДЕН (з ким) одної думки <�поглядів>, солідарний; (з чим) у згоді; (діяти) ладен, ладний, готов|ий|, з. готів, ід. не від того, щоб; п! ЗГІДНИЙ. Словник синонімів Караванського
- згодний — [згоднией] м. (на) -дному/-д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- згодний — згоден, -дна, -дне. 1》 Який дає, виявляє згоду (у 1 знач.). 2》 Який має однакові з кимось погляди, дотримується того самого способу дії; солідарний з ким-небудь у чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- згодний — СХИ́ЛЬНИЙ перев. з інфін. (який має який-небудь намір, погоджується на якісь дії, вчинки і т. ін.), ЛА́ДНИЙ (ЛА́ДЕН), ЗГО́ДНИЙ, ГОТО́ВИЙ (ГОТО́В). Дехто схильний піддавати Шевченкові вірші суцільній і послідовній силаботонізації (М. Словник синонімів української мови
- згодний — Згодний, -а, -е = згідний. Словник української мови Грінченка