змогти
ЗМОГТИ – ЗУМІТИ
Змогти1, зможу, зможеш, неперех. Мати змогу, бути спроможним зробити щось; дістати можливість зробити щось за певних обставин. А ти осталася] одна. Одна-однісінька надворі. І що ти зможеш? Горе! Горе! (Т.Шевченко); Яків хотів свиснути, та не зміг (Панас Мирний); Мов книга ти, моє кохання, але на книзі цій печать. Я до останнього дихання її не зможу прочитать (В.Сосюра); Коли поставлять залізну грубку або куплять переносний камін, я зможу тут жити (М. Коцюбинський).
Змогти2, перех. Перемогти когось, щось, подолати щось; оволодіти всім єством. Ми всі дороги пройшли. Днів розірвали туман, Лиха здолали, змогли Чорного ворога стан (П.Усенко); Я незчулась, як впала на лаву, як і сон мене зміг (І.Нечуй-Левицький).
Зуміти. Виявити здатність, уміння, виявитися спроможним зробити щось (значення близьке до "змогти"). Викувати троянду не кожен зуміє (Ю.Яновський); Якщо не зумію тебе захистити – Карай мене, мати, Карай (М. Нагнибіда); – Затягати по судах він зможе. Зумів дістати брехливих свідків, суддів перетягнути на свій бік (М.Стельмах).
Значення в інших словниках
- змогти — змогти́ 1 дієслово доконаного виду взяти гору над кимсь змогти́ 2 дієслово доконаного виду бути в змозі Орфографічний словник української мови
- змогти — [змогти] -ожу, -ожеиш; нак. зм'іг, змогла Орфоепічний словник української мови
- змогти — I див. змагати I. II див. змагати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- змогти — му́хи не зоби́дить (не скри́вдить). Хто-небудь дуже добрий, сумирний, лагідний. Передерій зроду-віку мухи не зобидив (З журналу); Тато був добряк-добряк (мухи не скривдить, ніколи голосу не підвищував, тільки на скрипці грав) (В. Нестайко). Фразеологічний словник української мови
- змогти — ОХО́ПЛЮВАТИ кого, що (про думки, почуття, настрій, стан — повністю підкоряти чию-небудь свідомість, поглинати всю істоту), ОВОЛОДІВА́ТИ ким, ЗАВОЛОДІВА́ТИ ким, ОПАНО́ВУВАТИ кого, що, ким, чим, ОБХО́ПЛЮВАТИ кого, що, ОБІЙМА́ТИ кого, що, ОБНІМА́ТИ кого... Словник синонімів української мови
- змогти — Змогти́, змо́жу, змо́жеш; зміг, змогла́, змогли́; змі́гши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- змогти — ЗМОГТИ́¹ див. змага́ти¹. ЗМОГТИ́² див. змага́ти². Словник української мови в 11 томах
- змогти — Змогти, зможу, -жеш гл. 1) Смочь, быть въ состояніи. Бо ти будеш сварити, а я ся журити, то не зможу, молоденька, по світі ходити. Чуб. V. 529. А вже мені старенькому без коня пропадати, не зможу я по степах чвалати. Мет. 444. Словник української мови Грінченка