1. Літературне слововживання

змушувати

ЗМУШУВАТИ – ПРИМУШУВАТИ

Змушувати, -ую, -уєш. 1. Спонукати когось робити, виконувати що-не-будь. Не знаю, що змушувало лаборантів і монтажниць так працювати: їм же ніхто не платитиме за час, що вони прогають поверх своїх годин (Ю.Яновський); Рідні пісні навіювали на нього багато споминів, змушували задуматись над своїм життям (О.Гончар). 2. Те саме, що примушувати 1. Вона змушувала його цілими вечорами слухати музику, переважно класичну (М.Коцюбинський); Як не змушувала себе Даша слухати уважно, все було дарма (С.Журахович).

Примушувати. 1. Переважно вимагати в когось виконання чогось незалежно від його волі, бажання. Шість годин на день примушують вони змучену ревматизмом та цингою хвору людину марширувати з незагоєними ранами та синяками (З.Тулуб); Іванко навіть трішечки заздрив, що Мартинко живе як сам хоче: ніхто його не будить, ніхто не примушує щось робити (А.М’ястківський). 2. Те саме, що змушувати 1.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. змушувати — зму́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. змушувати — Примушувати, силувати, неволити, зневолювати, приневолювати, жм. принукувати; пор. СПОНУКАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. змушувати — див. веліти; примушувати Словник синонімів Вусика
  4. змушувати — -ую, -уєш, недок., змусити, змушу, змусиш, док., перех., з інфін. і до чого. Спонукати, примушувати когось, щось виконувати, робити що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. змушувати — ПРИМУ́ШУВАТИ (вимагати в когось виконання чогось незалежно від його волі, бажання), ЗМУ́ШУВАТИ, ВИМУ́ШУВАТИ, СИ́ЛУВАТИ, ПРИНЕВО́ЛЮВАТИ, НЕВО́ЛИТИ, ПРИКРУ́ЧУВАТИ розм., ПРИПИРА́ТИ розм., ПРИНУ́КУВАТИ (ПРИНУКА́ТИ) розм., ЗАСТАВЛЯ́ТИ заст. — Док. Словник синонімів української мови
  6. змушувати — Зму́шувати, зму́шую, -шуєш; зму́сити, зму́шу, -сиш; зму́сив, -сила; змусь, зму́сьте кого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. змушувати — ЗМУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗМУ́СИТИ, зму́шу, зму́сиш, док., перех., з інфін. і до чого. Спонукати, примушувати когось, щось виконувати, робити що-небудь. — Чого ходиш чорна!... Словник української мови в 11 томах
  8. змушувати — Змуша́ти, -ша́ю, -єш, змушувати, -шую, -єш сов. в. зму́сити, -шу, -сиш, гл. 1) Принуждать, принудить. Чи змусиш ти до послухання тура? К. Іов. 88. Ой я тебе, не змушаю, но щире кохаю. Гол. І. 239. 2) Съ отрицаніемъ. Не быть въ состояніи. Словник української мови Грінченка