1. Словник української мови в 11 томах

змушувати

ЗМУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗМУ́СИТИ, зму́шу, зму́сиш, док., перех., з інфін. і до чого. Спонукати, примушувати когось, щось виконувати, робити що-небудь.

— Чого ходиш чорна! — гримала Маланка на Гафійку і змушувала її мало не щодня міняти сорочку, сама чесала її голову і вплітала в коси нові кісники (Коцюб., II, 1955, 30);

Вона потай обурювалася на бога, але острах перед його силою змушував до покори (Кач., II, 1958, 21);

[Руфін:] Вір мені на слово, — я б не завдав тобі такої рани, якби мене не змусила до того повинність вища над родинні зв’язки (Л. Укр., II, 1951, 459);

Труднощі завдання, перед яким опинились петербурзькі соціал-демократи, не злякають їх, а змусять подесятерити зусилля (Ленін, 16, 1949, 12).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. змушувати — зму́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. змушувати — ЗМУШУВАТИ – ПРИМУШУВАТИ Змушувати, -ую, -уєш. 1. Спонукати когось робити, виконувати що-не-будь. Не знаю, що змушувало лаборантів і монтажниць так працювати: їм же ніхто не платитиме за час, що вони прогають поверх своїх годин (Ю. Літературне слововживання
  3. змушувати — Примушувати, силувати, неволити, зневолювати, приневолювати, жм. принукувати; пор. СПОНУКАТИ. Словник синонімів Караванського
  4. змушувати — див. веліти; примушувати Словник синонімів Вусика
  5. змушувати — -ую, -уєш, недок., змусити, змушу, змусиш, док., перех., з інфін. і до чого. Спонукати, примушувати когось, щось виконувати, робити що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. змушувати — ПРИМУ́ШУВАТИ (вимагати в когось виконання чогось незалежно від його волі, бажання), ЗМУ́ШУВАТИ, ВИМУ́ШУВАТИ, СИ́ЛУВАТИ, ПРИНЕВО́ЛЮВАТИ, НЕВО́ЛИТИ, ПРИКРУ́ЧУВАТИ розм., ПРИПИРА́ТИ розм., ПРИНУ́КУВАТИ (ПРИНУКА́ТИ) розм., ЗАСТАВЛЯ́ТИ заст. — Док. Словник синонімів української мови
  7. змушувати — Зму́шувати, зму́шую, -шуєш; зму́сити, зму́шу, -сиш; зму́сив, -сила; змусь, зму́сьте кого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. змушувати — Змуша́ти, -ша́ю, -єш, змушувати, -шую, -єш сов. в. зму́сити, -шу, -сиш, гл. 1) Принуждать, принудить. Чи змусиш ти до послухання тура? К. Іов. 88. Ой я тебе, не змушаю, но щире кохаю. Гол. І. 239. 2) Съ отрицаніемъ. Не быть въ состояніи. Словник української мови Грінченка