1. Літературне слововживання

козаченко

КОЗАЧЕНКО – КОЗАЧЕНЬКО

Козаченко, ч. Син козака. – А захоче студент колегії побачитися з твоїм Мартинком, з простим козаченком? (І.Ле).

Козаченько, ч. пестл. Козак. Защебече соловейко В лузі на калині, заспіває козаченько, Ходя по долині (Т.Шевченко); Ой на гору козак воду носить, Дівчинонька козаченька просить: – Козаченьку, мій соколю, Візьми мене із собою На Вкраїну далеку! (пісня); Ой як крикне наш отаман та до козаченьків: – Не журіться, запорожці, друзі молоденькі! (дума); Голубе сизий, козаченьку любий! Хто ж тебе в полі к серцю приголубить? (Л.Боровиковський).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. козаченко — козаченко – козаченько Козаченко – син козака. “ – А захоче студент колегії побачитися з твоїм Мартинком, простим козаченком?” (Іван Ле). Козаченько – козак. “Помандрував козаченько у чистеє поле” (пісня). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. Козаченко — Козаче́нко прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  3. козаченко — -а, ч. Син козака (у 1-3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. козаченко — КОЗАЧЕ́НКО, а, ч. Син козака (у 1, 2 знач.). – А захоче студент колегії побачитися з твоїм Мартинком, з простим козаченком? (Іван Ле); Книга С. Тельнюка “Грає синє море” розповідає про тринадцятирічного хороброго козаченка Яремка Ціпурину та про його незвичайні пригоди (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  5. козаченко — КОЗАЧЕ́НКО, а, ч. Син козака (у 1-3 знач.). — А захоче студент колегії побачитися з твоїм Мартинком, з простим козаченком? (Ле, Хмельницький, І, 1957, 136). Словник української мови в 11 томах