кокіль

КОКІЛЬ – КУКІЛЬ

Кокіль, -ля. Ливарна форма з чавуну або сталі для відливання металевих виробів.

Кукіль, куколю. Бур’ян родини гвоздикових з темно-рожевими, зрідка білими квітками й отруйним насінням, а також переносно. – Оцей жовтий – осот, а червонуватий – кукіль. Найлихіші вороги наших ланів (О.Донченко); Будь сіячем, і хай життя твоє Насущний хліб, а не кукіль дає (Л.Забашта).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

кокіль — кокі́ль іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
кокіль — -ю, ч., мет. Розбірна форма з чавуну або сталі для відливання металевих виробів. Великий тлумачний словник сучасної мови
кокіль — КОКІ́ЛЬ, ю, ч., техн. Розбірна форма з чавуну або сталі для відливання металевих виробів. У дослідженні розроблено конструкцію багатомісних кокілів з горизонтальною площиною рознімання для відливання чавунних куль діаметром 40 і 120 мм (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
кокіль — кокі́ль (франц. coquille, букв. – черепашка) металева ливарна форма, в якій одержують металеві виливки. Словник іншомовних слів Мельничука
кокіль — Тверда металева ливарна форма, може використовуватись для одержання навіть кількох десятків тис. виливок. Універсальний словник-енциклопедія
кокіль — КОКІ́ЛЬ, ю, ч., мет. Розбірна форма з чавуну або сталі для відливання металевих виробів. Якщо кокілі якісні, деталі, вилиті в них, виходять настільки точними, що не потребують обробки різцями (Метод, викл. фрез. спр., 1958, 177). Словник української мови в 11 томах
кокіль — Кокіль, -ко́лю м. = кукіль. Не вродила мні пшениця, но кокіль і метлиця. Чуб. V. 168. Ходила дівочка по полю, звила собі віночок з коколю. Мет. 138. Словник української мови Грінченка