кокіль

Значення в інших словниках

1. кокіль — кокі́ль іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. кокіль — КОКІЛЬ – КУКІЛЬ Кокіль, -ля. Ливарна форма з чавуну або сталі для відливання металевих виробів. Кукіль, куколю. Бур’ян родини гвоздикових з темно-рожевими, зрідка білими квітками й отруйним насінням, а також переносно. Літературне слововживання
3. кокіль — КОКІ́ЛЬ, ю, ч., техн. Розбірна форма з чавуну або сталі для відливання металевих виробів. У дослідженні розроблено конструкцію багатомісних кокілів з горизонтальною площиною рознімання для відливання чавунних куль діаметром 40 і 120 мм (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
4. кокіль — кокі́ль (франц. coquille, букв. – черепашка) металева ливарна форма, в якій одержують металеві виливки. Словник іншомовних слів Мельничука
5. кокіль — Тверда металева ливарна форма, може використовуватись для одержання навіть кількох десятків тис. виливок. Універсальний словник-енциклопедія
6. кокіль — КОКІ́ЛЬ, ю, ч., мет. Розбірна форма з чавуну або сталі для відливання металевих виробів. Якщо кокілі якісні, деталі, вилиті в них, виходять настільки точними, що не потребують обробки різцями (Метод, викл. фрез. спр., 1958, 177). Словник української мови в 11 томах
7. кокіль — Кокіль, -ко́лю м. = кукіль. Не вродила мні пшениця, но кокіль і метлиця. Чуб. V. 168. Ходила дівочка по полю, звила собі віночок з коколю. Мет. 138. Словник української мови Грінченка