1. Літературне слововживання

лен

I

-у. Спадкове земельне володіння в епоху феодалізму: податок з ленного маєтку.

II

-у. Адміністративна одиниця (округ) у Швеції.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лен — лен іменник чоловічого роду васальне володіння — іст., провінція в Швеції Орфографічний словник української мови
  2. лен — Лен. Льон. Хто хоче мати ДОБРИЙ ЛЕН, нехай вже тепер замовляє насінє. Для Буковини й Галичини є найліпше пернавске насінє. Корець (около 92-93 кір.) коштує 40 К вже в Чернівцях. В падолисті, найдальше в грудни треба вже купити (Товариш, 1908, рекл.) // пол. len — льон. Українська літературна мова на Буковині
  3. лен — -у, ч. Спадкове земельне володіння в епоху феодалізму, яке надавалось васалу за умови несення ним військової служби та виконання інших повинностей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лен — ЛЕН, у, ч. Спадкове земельне володіння в епоху феодалізму, яке надавалось васалу за умови несення ним військової служби та виконання інших повинностей. Джерелом існування дружинників стало власне господарство, основане на землі, одержаній в лен (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  5. лен — I (нім. Lehen, від leihen – позичати) 1. У Західній Європі за феодалізму спадкове володіння (земля або інші джерела прибутків), що його надавав сеньйор (1) своєму васалові при умові виконання військової або адміністративної служби. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. лен — У середньовіччі земля, яку надавав сеньйор у користування васалові (спочатку до смерті, пізніше спадково); ленний договір вступав у дію після складення присяги васала на вірність і здійснення акту інвеститури. Універсальний словник-енциклопедія
  7. лен — ФЕО́Д іст., ЛЕН. Васал одержував від сеньйора своє земельне володіння — феод (з журналу); Джерелом існування дружинників стало власне господарство, основане на землі, одержаній в лен (з журналу). Словник синонімів української мови
  8. лен — ЛЕН, у, ч. Спадкове земельне володіння в епоху феодалізму, яке надавалось васалу за умови несення ним військової служби та виконання інших повинностей. Джерелом існування дружинників стало власне господарство, основане на землі, одержаній в лен (Археол., VIII, 1953, 18). Словник української мови в 11 томах