маю

МАЮ – ПОВИНЕН

Маю, маєш, має, маємо, маєте, мають. Мені (тобі і т. д.) треба, належить, я збираюся, маю намір (ти збираєшся і т.д.) [робити, зробити що-небудь]; неминуче або ймовірно [станеться, відбудеться щось]. Ось слухайте, що вам маю сказати (Є.Гребінка); – Що маємо робити? Як маємо бути? Як його шукати маємо? (Марко Вовчок); [Любов:] Так все здавалось, немов щось має статися недобре у нас (Леся Українка); На другий день по обіді козаки почали виходити з міста й з табору на просторе поле, де мала одбутися рада (А.Кащенко); – А ти пробувала до нього підійти? Отак, з ласкою... – Чого маю підходити я? (Вал. Шевчук).

Повинен, -нна, -нне, -нні. 1. Я (ти, він, вона, воно, вони) зобов’язаний, змушений (зобов’язана, змушена і т. д.) [робити, зробити щось]. Народ повинен стати до помочі козакам (І.Нечуй-Левицький); – А мені що сказано, те я повинен виконувати (Григорій Тютюнник); Ти повинен написати йому листа (О.Гончар). 2. Те саме, що маю, але з відтінком обов’язковості, вірогідності чогось, необхідності через певні обставини. Тут ми повинні вирішувати вдвох, повинні все зважити (Є.Гуцало); Як тільки вернеться [Тихін], повинен би сюди прийти (А.Головко); Він думав про те, нащо його Нимидора повинна прясти не собі й йому на сорочки взимку, а комусь іншому (І.Нечуй-Левицький); А поки що моторошно йому, як згадає, що через два місяці повинен кинути тут усе (Г.Хоткевич).