навик

НАВИК – НАВИЧКА

Навик, -у. Уміння, набуте досвідом, звичкою, вправами; практичні знання, досвід у якійсь справі: механізаторські навики, мистецькі навики, професійні навики, трудові навики, навики керівництва, виробляти навики, здобувати навики.

Навичка. 1. Те саме, що навик: навичка господарювання, трудові навички, навички в роботі, практичні навички, рухові навички, виробляти навички, удосконалювати навички. 2. Звичка: негарні навички.

Пор. звичай.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навик — НА́ВИК, у, ч. Уміння, набуте досвідом, звичкою, вправами. Поступово вона набувала навиків [роботи горнового], почала працювати краще (Ткач, Крута хвиля, 1954, 167)... Словник української мови в 11 томах
  2. навик — НА́ВИК, у, ч., перев. мн. Уміння, практичні знання набуті досвідом, звичкою, вправами в чому-небудь. Поступово вона набувала навиків [роботи горнового], почала працювати краще (Д. Словник української мови у 20 томах
  3. навик — -у, ч. Уміння, набуте досвідом, звичкою, вправами. || перев. мн. Практичні знання, досвід у якій-небудь галузі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. навик — на́вик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. навик — див. звичай Словник синонімів Вусика
  6. навик — ДО́СВІД (сукупність знань, умінь, здобутих у житті, на практиці), НА́ВИЧКА, НА́ВИКИ (НА́ВИК рідше), ПРА́КТИКА, ШКО́ЛА часто зі сл. життя, життєва; МУ́ДРІСТЬ (МУ́ДРОЩІ) (глибокі знання, розуміння життя, здатність до узагальнення). Словник синонімів української мови